БІОПСИХОСОЦІАЛЬНА ОСНОВА ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РОЗЛАДАМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Доскалюк Б.В.¹, Федорович Х.М.², Яцишин Р.І.¹

• ¹Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ
• ²КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», м. Івано-Франківськ

Резюме. Захворювання опорно-рухового апарату належать до провідних чинників інвалідизації у світі. Незважаючи на те що реабілітація відіграє ключову роль у покращенні функціональних результатів, процес відновлення може суттєво відрізнятися у пацієнтів із подібними клінічними проявами. Це свідчить про те, що лише біомедичних чинників недостатньо для пояснення результату реабілітації. У цьому огляді узагальнено сучасні дані щодо психосоціальних детермінант функціонального відновлення у пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату. Особливу увагу приділено психологічним чинникам, поведінковим патернам, прихильності до реабілітації та соціальному контексту. Проаналізована література свідчить, що катастрофізація болю, кінезіофобія, тривожність, депресивні симптоми, низька самоефективність і негативні очікування щодо лікування можуть впливати на інтерпретацію симптомів, рухову поведінку та залученість пацієнта в реабілітаційний процес. Поведінкові чинники, зокрема уникнення рухової активності, рівень фізичної активності, самоменеджмент та участь у виконанні реабілітаційних вправ також можуть модифікувати процес відновлення, впливаючи на відновлення активності та функціональних можливостей. Прихильність до реабілітації є важливою ланкою між психосоціальним профілем пацієнта та функціональним результатом. Однак у наукових дослідженнях вона досі визначається й оцінюється неоднорідно. Соціальні детермінанти можуть додатково впливати на доступність, здійсненність та ефективність реабілітації. Загалом наявні дані підтверджують доцільність психосоціального підходу в реабілітації пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату та підкреслюють потребу в інтегрованих стратегіях оцінювання.