Завантаження почнеться через 5 секунди. Якщо завантаження не розпочинається натисніть посилання нижче.
ГЛІАЛЬНИЙ НЕЙРОТРОФІЧНИЙ ФАКТОР ЯК ПРЕДИКТОР РЕЗИСТЕНТНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА АНКІЛОЗИВНИЙ СПОНДИЛІТРезюме. Гліальний нейротрофічний фактор (GDNF) є перспективним маркером терапевтичної ефективності при анкілозивному спондиліті, однак його роль вивчена недостатньо. Мета: оцінити роль GDNF як предиктора резистентності до лікування хворих на анкілозивний спондиліт. Матеріали і методи. Порівняно результати лікування 21 хворого на анкілозивний спондиліт зі зниженим (<3,0 пг/мл) та 22 хворих з нормальним (≥3 пг/мл) рівнем GDNF у плазмі крові. Результати. Питома вага респондерів за критеріями Оцінки Міжнародного товариства спондилоартриту (Assessment of SpondyloArthritis International Society — ASAS20) серед пацієнтів з нормальним рівнем GDNF виявилася значуще більшою: 45,5% проти 14,3% (p<0,05). У пацієнтів-нереспондерів за ASAS20 середній рівень GDNF був значуще нижчим порівняно з респондерами: 2,91±1,47 проти 4,39±2,30 пг/мл (p<0,01). У пацієнтів з нормальним рівнем GDNF виявлено значуще кращу динаміку показників нейропатичного болю в процесі терапії порівняно з пацієнтами зі зниженим рівнем GDNF за даними опитувальника Лідської шкали оцінки нейропатичного болю (LANNS): 25,0±31,0% проти 1,6±3,7% (p<0,05) та діагностичного опитувальника нейропатичного болю (DN4): 1,5±4,9% проти 28,8±36,0% (p<0,01) відповідно. Пацієнти з нормальним рівнем GDNF мали кращу динаміку відновлення функціональної здатності за BASMI: 24,5±25,1% проти 13,3±23,7% (p<0,05) відповідно. У них виявлено також кращі показники підвищення якості життя в процесі терапії за ASQoL: 25,0±14,6% проти 14,7±9,0% (p<0,05) та зменшення вираженості реактивної тривожності: 20,8±20,6% проти 5,5±7,0% (p<0,05) відповідно. У пацієнтів з нормальним рівнем GDNF у плазмі крові незначуще кращими порівняно з пацієнтами зі зниженим рівнем GDNF виявилися показники стану здоров’я, загальної якості життя та депресії. Висновки. Знижений рівень GDNF у плазмі крові (<3 пг/мл) асоційований з нижчою ефективністю терапії хворих на анкілозивний спондиліт за критеріями ASAS20, повільнішою динамікою маркерів нейропатичного болю, функціональної здатності пацієнтів, якості життя та психічної сфери, що дозволяє вважати знижений рівень GDNF додатковим предиктором резистентності до лікування. DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.93.18200 ВступАнкілозивний спондиліт (АС) є однією з актуальних проблем сучасної ревматології у зв’язку з ураженням переважно осіб молодого віку, невпинно прогресуючим перебігом зі швидкою втратою пацієнтами працездатності та здатності до самообслуговування, а також погіршенням якості життя та скороченням його тривалості [26, 29]. Особливо складним перебігом характеризується АС за наявності нейропатичного болю (НБ), який визначається як «біль, викликаний ураженням первинних аферентних нейронів соматосенсорної нервової системи» (Міжнародна асоціація болю) [23]. НБ може модифікувати й обтяжувати перебіг АС, а також знижувати ефективність його лікування [16, 21, 28]. Серед факторів, які мають важливе значення у регуляції НБ, особлива роль належить гліальному нейротрофічному фактору (GDNF). Дослідження останніх років дозволили встановити асоційованість зниженого рівня GDNF з більшою вираженістю больового синдрому, а також окреслили можливість використання GDNF в якості системного анальгетика при НБ; однак попри важливу роль GDNF у регуляції НБ, механізми його анальгезивної дії досі не встановлені [5, 9, 13, 18, 20, 22]. Вельми важливим у цьому контексті є з’ясування ролі GDNF в модифікації ефективності лікування хворих на АС. Такі дані мали б важливе теоретичне і практичне значення для удосконалення терапевтичних підходів при цьому захворюванні, і дозволили б обґрунтувати подальші шляхи застосування природних нейропептидів у лікуванні больового синдрому при АС. Мета дослідження: оцінити роль GDNF як предиктора резистентності до лікування хворих на АС. Об’єктом дослідження є АС, предметом — ефективність лікування і рівень GDNF при АС. Матеріали і методи дослідженняЗ дотриманням принципів біомедичної етики на підставі інформованої згоди обстежено 43 пацієнти, які перебували на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова» у період з 2019 до 2022 р. і яким встановлено діагноз АС згідно з модифікованими Нью-Йоркськими критеріями [30]. Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб. У всіх хворих оцінювали показники вираженості НБ з використанням Лідської шкали оцінки нейропатичного болю (LANSS) [4], діагностичного опитувальника нейропатичного болю (DN4) [6] та опитувальника Standardized Evaluation of Pain (StEP) [1]; стан функціональних порушень оцінювали з використанням індексів BASFI (Bath AS Functional Index) [8] та BASMI (Bath Ankylosing Spondylitis Metrology Index) [14]; активність захворювання визначали з використанням індексів BASDAI (Bath AS Disease Activity Index) [12] та ASDAS (Ankylosing Spondylitis Disease Activity Score) [17]; стан здоров’я та функцій хворих на АС — з використанням індексів HAQ (Health Assessment Questionnaire) [7], ASAS HI/EF (ASAS Health Index and Environmental Factors) [3] та BAS-G (the Bath Ankylosing Spondylitis Patient Global Score) із самооцінкою пацієнтом симптомів за 1 тиж (BAS-G 7 діб), за останнє півріччя (BAS-G 6 міс) та середній показник (BAS-G Score) [15]; якість життя та соціального функціонування хворих — з використанням опитувальника ASQoL (Ankylosing Spondylitis Quality of Life Questionnaire) [10] та методики оцінки якості життя Mezzich та співавторів (1999) в адаптації Н.О. Марути (2001) [2]; рівень депресії — з використанням шкали депресії The Zung Self-Rating Depression Scale [27]; рівень реактивної тривожності — за допомогою шкали оцінки реактивної тривожності С. Spilberger [24]; когнітивну функцію — з використанням опитувальника MMSE (Mini Mental State Examination) [11]. Ефективність лікування оцінювали за критеріями ASAS 20 та ASAS 40. Респондерами ASAS 20 вважалися пацієнти, у яких наявне покращання кількісного значення показників більше ніж на 20% (або більше 1 одиниці) щонайменше за трьома критеріями з наступних: або BAS-G, ВАШ, BASFI, середнє значення пунктів 5 та 6 індексу BASDAI, відсутність погіршення більш ніж на 20%, та понад 1 одиницю за рештою критеріїв. Відповідно, респондерами ASAS40 вважалися пацієнти, у яких наявне покращання більш ніж на 40% та більш ніж на 2 одиниці щонайменше за трьома зазначеними вище критеріями. Рівень GDNF в плазмі крові визначали імуноферментним методом ELISA за набором «Human GDNF (Glial Cell Line Derived Neurotophic Factor) ELISA Kit» (Elabscience, США, Lot CV09HB482125) відповідно до інструкції виробника; дослідження виконані у клініко-діагностичній лабораторії КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова» Вінницької обласної ради. Серед обстежених пацієнтів з АС виділені дві групи: з рівнем GDNF у плазмі крові до початку лікування до 3,0 пг/мл (група зі зниженим рівнем GDNF, чисельністю 21 особа), і з рівнем GDNF у плазмі крові до початку лікування понад 3,0 пг/мл (група з нормальним рівнем GDNF, чисельністю 22 особи). Порівняння показників активності патологічного процесу, функціональної здатності пацієнтів, стану здоров’я, якості життя та стану психічної сфери проводилося у кожній з цих груп до і через 12 тиж від початку лікування, результат представляли у відсотковому співвідношенні зміни показника за відповідною шкалою до і після лікування. Статистичний аналіз розбіжностей виконано за допомогою непараметричного тесту Манна — Уїтні з використанням ліцензійних пакетів програм Microsoft Excel та Statistica (StatSoft Inc.). Прийнятним вважався рівень статистичної значущості розбіжностей понад 95% (p<0,05). Результати та їх обговоренняЗагальною тенденцією, притаманною пацієнтам з АС, був знижений рівень GDNF порівняно зі здоровими: 3,508±2,388 проти 4,959±2,070 пг/мл відповідно (p<0,01). Аналіз ефективності терапії хворих на АС залежно від рівня GDNF в крові наведено в табл. 1. Встановлено, що питома вага респондерів ASAS 20 серед пацієнтів з нормальним рівнем GDNF виявилася втричі більшою порівняно з пацієнтами зі зниженим рівнем GDNF: 45,5% проти 14,3%, p<0,05. Питома вага респондентів за ASAS 40 серед пацієнтів з нормальним рівнем GDNF виявилася також більшою, ніж серед пацієнтів зі зниженим рівнем GDNF, хоча ці розбіжності виявилися статистично незначущими. Таблиця 1. Кількість респондерів та нереспондерів ASAS 20 та ASAS 40 серед пацієнтів з нормальним та зниженим рівнем GDNF
Аналіз рівня GDNF у сироватці крові з урахуванням клінічних результатів лікування підтвердив асоційованість зниженого рівня GDNF з гіршими клінічними результатами терапії (табл. 2). Таблиця 2. Показники вмісту GDNF у сироватці крові у респондерів та нереспондерів ASAS 20 та ASAS 40 (М±СВ/Ме (Q25–Q75))
Так, середній рівень GDNF у нереспондерів за ASAS 20 становив 2,915±1,466 пг/мл, що у 1,5 раза нижче, ніж у респондерів ASAS 20, де цей показник становив 4,395±2,298 пг/мл. Розбіжності статистично значущі (p<0,01). Середній рівень GDNF у нереспондерів за ASAS 40 — 3,228±1,758 пг/мл, що нижче, ніж у респондерів за ASAS 40, у яких він становив 4,672±2,610 пг/мл (p>0,05). Вивчення динаміки показників нейропатичного болю та хворобоспецифічних показників при АС в процесі лікування у пацієнтів з різними рівнями GDNF також свідчить про певні відмінності (табл. 3). Таблиця 3. Динаміка показників у процесі лікування
Показники вираженості НБ продемонстрували значуще покращання стану у пацієнтів з нормальним рівнем GDNF, тоді як у пацієнтів зі зниженим рівнем GDNF динаміка була несуттєвою. Показники активності патологічного процесу продемонстрували більш виражену позитивну динаміку у пацієнтів з нормальним рівнем GDNF (хоча рівень статистичної значущості розбіжностей не досягав 95%), а динаміка показників функціональної здатності була ще більш істотною: виявлено значущі відмінності за показником BASMI. Показники стану здоров’я у пацієнтів з нормальним рівнем GDNF покращилися також більш суттєво, хоча рівень статистичної значущості відмінностей виявився невисоким. Якість життя під впливом лікування також більш суттєво підвищилася у пацієнтів з нормальним рівнем GDNF (більшою мірою це стосується специфічної якості життя, пов’язаної з АС, індикатором якої є шкала ASQoL). У пацієнтів зі зниженим рівнем GDNF гіршою була також динаміка показників депресії та тривожності під впливом лікування. Таким чином, одержані дані свідчать про те, що знижений вміст GDNF у плазмі крові хворих на АС асоціюється з гіршими клінічними результатами лікування як за критеріями ASAS 20, так і за показниками активності патологічного процесу, динамікою функціональної здатності пацієнтів, стану їх здоров’я, якості життя та стану афективної сфери. Це дозволяє вважати знижений рівень GDNF предиктором резистентності до терапії. ДискусіяОдержані нами дані щодо нижчої ефективності терапії АС у пацієнтів зі зниженим рівнем GDNF загалом узгоджуються з даними сучасних досліджень, в яких продемонстровано, що вищі рівні GDNF асоціюються з меншою вираженістю больового синдрому, кращою функціональною здатністю пацієнтів, якістю життя і психічного функціонування [5, 9, 13, 18, 19, 22, 25]. Водночас дослідження, які вивчали б асоційованість GDNF з результатами лікування з приводу АС, наразі відсутні, тож одержані нами дані мають важливе значення як для доповнення існуючих наукових відомостей про терапевтичну роль GDNF, так і щодо перспектив використання дослідження рівня GDNF як предиктора терапевтичної резистентності. При цьому нормальні рівні GDNF можуть розглядатися як предиктор вищої чутливості до лікування і кращих терапевтичних результатів, а знижені рівні — в якості чинника гіршого клінічного, функціонального та психологічного стану пацієнтів у процесі лікування, що потребуватиме більш складної і тривалої терапії. Висновки1. Низький рівень GDNF є предиктором резистентності до лікування, що підтверджується критеріями ефективності терапії за ASAS 20. 2. Хворі на АС зі зниженим (<3,0 пг/мл) рівнем GDNF у плазмі крові у процесі лікування мають гірші показники вираженості НБ (за даними опитувальників LANNS та DN4) та функціональної здатності (за BASFI та BASMI). 3. Низькі показники рівня GDNF у плазмі крові асоціюються з повільнішою позитивною динамікою показників якості життя, маркерів психічної сфери (тривожності, депресії) у процесі терапії пацієнтів із АС. Список використаної Літератури
Адреса для листування: Кедик Іван Олександрович No Comments » Додати свій |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Leave a comment