Завантаження почнеться через 5 секунди. Якщо завантаження не розпочинається натисніть посилання нижче.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКСТРАКТУ КОРЕНЯ ІМБИРУ ТА ЙОГО ПРОТИЗАПАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРИ ОСТЕОАРТРИТІ КОЛІННОГО СУГЛОБАШуба Н.М., Цимбалюк Т.С., Крилова А.С. Резюме. Запалення є важливою складовою частиною розвитку та прогресування остеоартриту (ОА). Одним із перспективних препаратів є екстракт кореня імбиру, оскільки наявні дані щодо його знеболювальних та протизапальних властивостей. Мета. Встановити ефективність екстракту кореня імбиру («ВЕРТА®», добавка дієтична, 300 мг екстракту в кишковорозчинній капсулі) та вплив такого екстракту на зниження запалення при ОА колінного суглоба. Матеріали і методи. У дослідження включили 35 пацієнтів (7 чоловіків та 28 жінок) з остеоартритом віком 30–80 років, I–III рентгенологічної стадії за Kellgren — Lawrence. Особливості перебігу та ефективність лікування оцінено за допомогою візуальної аналогової шкали болю (ВАШ), кількості загострень остеоартриту, середньої тривалості прийому нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у пацієнтів до та після лікування. Також досліджували рівні неспецифічних показників запалення (швидкості осідання еритроцитів — ШОЕ та С-реактивного білка — СРБ), цитокінів (IL-1, IGF-1, NO). Для статистичного оброблення даних застосовували SPSS Statistics. Результати. У ході дослідження виявлено статистично значущу різницю показників опитувальників ВАШ, кількості загострень остеоартриту, середньої тривалості прийому НПЗП, рівнів імунологічних (IL-1, IGF-1, NO) та неспецифічних (ШОЕ, СРБ) показників запалення між двома групами пацієнтів до та після лікування. Висновки. Використання екстракту кореня імбиру («ВЕРТА®», добавка дієтична) показало позитивну терапевтичну дію при ОА. В результаті 6 міс щоденного вживання 600 мг екстракту зафіксоване статистично значиме зниження показників запалення, зменшення кількості загострень ОА та середньої тривалості прийому НПЗП, що необхідно враховувати у пацієнтів з ОА при проведенні протизапальної терапії. DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.92.17989 Актуальність. Остеоартрит (ОА) — це хронічний стан, при якому відмічається втрата суглобового хряща, яка зумовлює розвиток інвалідності в осіб похилого віку. Запалення, яке раніше вважали вторинним, зараз розглядається в якості первинної події при ОА. У результаті стимуляції запальної відповіді відбувається пошкодження та руйнування хряща в суглобах, що призводить до болю, скутості та зменшення їх рухливості [1]. Американський коледж ревматології (American College of Rheumatology — ACR) та Національний інститут здоров’я і досконалості допомоги (National Institute for Health and Care Excellence — NICE) рекомендують в якості фармакологічного лікування для зменшення вираженості болю та запалення застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і внутрішньосуглобових ін’єкцій [2, 3]. Проте часте та тривале застосування цих ліків призводило до ускладнень та розладів, пов’язаних зі шлунково-кишковим трактом (ШКТ) [4]. Тому пошуки альтернативних шляхів зменшення вираженості запалення залишаються актуальними і на сьогодні. Є повідомлення про те, що препарати рослинного походження здатні відігравати важливу роль у пригніченні запалення, серед яких екстракт кореня імбиру. Фармакотерапевтичні ефекти цього препарату реалізуються переважно за рахунок гідрокси-алоксифеніл-з’єднань, які мають виражені знеболювальні, протизапальні і жарознижувальні властивості [5, 6, 7]. Екстракт імбиру при системній дії селективно інгібує циклооксигеназу (ЦОГ)-2, синтез PGE2, інтерлейкіну (IL)-1 та -2, лейкотрієнів, активує синтез IL-4 та -10, сприяє уповільненню деструкції хрящової тканини, індукованої фактором некрозу пухлин альфа (TNF-α), відновленню хрящової тканини [8, 9]. З метою вивчення ефективності препарату виконано 5 клінічних досліджень [10, 11, 12, 13, 14] та метааналіз 2015 р. [15]. В імбиру міститься два основних компоненти — 6-гінгерол і 6-шогаол. Вони відповідають за запобігання запаленню та розвитку оксидативного стресу [16]. У рандомізованому дослідженні за участю пацієнтів літнього віку з ОА колінного суглоба автори виявили, що використання імбиру пов’язане зі зниженням рівня TNF-α та IL-1β [17]. Нещодавно результати метааналізу показали, що пероральний, але не топічний прийом імбиру був пов’язаний із полегшенням болю при ОА колінного суглоба [18]. Мета дослідження: встановити ефективність екстракту кореня імбиру та його протизапальні властивості при ОА колінного суглоба. Матеріали та методи дослідженняДля вивчення ефективності екстракту кореня імбиру проведено дослідження за участю 35 пацієнтів (7 чоловіків та 28 жінок) з ОА віком 30–80 років, I–III рентгенологічної стадії за Kellgren — Lawrence. Діагноз ОА встановлювали за критеріями ACR 1986 р. та Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) 2010 р. Усім пацієнтам проводили рентгенологічне дослідження колінних суглобів у прямій (передньо-задній) і боковій проєкції за допомогою стаціонарного рентгенівського апарата «Sirescop CX» (ВАТ «Київський завод реле та автоматики», Україна, 1999) в положенні стоячи без навантаження на досліджуваний суглоб при згинанні коліна на 30˚. Стадію ураження визначали за класифікацією J.H. Kellgren та J.S. Lawrence (1957). Пацієнти приймали фітопрепарат стандартизованого екстракту кореня імбиру (ВЕРТА, ТОВ «ОМНІФАРМА») у дозі 300 мг 2 рази на добу протягом 6 міс. Враховуючи наявність вираженого больового синдрому, на початку лікування у деяких хворих виникала необхідність у призначенні НПЗП, оскільки екстракт кореня імбиру має уповільнений початок дії. У табл. 1 наведена загальна характеристика обстежених хворих. Вік пацієнтів становив 57,00 (міжквартильний інтервал (IQR) 46,00–71,00) років, тривалість захворювання — 5,00 (IQR 3,00–10,00) років. Таблиця 1. Загальна характеристика обстежених хворих
Оцінено динаміку лабораторних показників вуглеводного обміну (глюкоза у крові), печінкові маркери (білірубін, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ)), креатинін, сечова кислота у крові, С-реактивний білок (СРБ). Імунологічні дослідження включали кількісне визначення в сироватці крові рівня IL-1β («Bender MedSystems GmbH», Австрія), інсуліноподібного фактора росту (IGF)-1 («DRG», Німеччина) імуноферментним методом. Облік реакції проводили на імуноферментному аналізаторі Lab-Line-100 («WestMedica», Австрія). Для аналізу стану обміну оксиду азоту (NО) вивчали вміст у крові обстежених хворих рівня нітритів як кінцевого продукту метаболізму NО за допомогою реактиву Гріса. Розраховували індекс активності запалення як співвідношення прозапальних цитокінів до протизапальних. При значеннях індексу ≤1 вважали оптимальний баланс цитокінів, при ≥1 — його порушення (збільшення вираженості запальних процесів). Інтенсивність суглобового синдрому оцінювалася за ВАШ. Крім того, у пацієнтів підраховували кількість загострень ОА та середню кількість днів прийому НПЗП до та під час спостереження. Відповідність розподілу даних клінічного дослідження закону нормального розподілу перевіряли за допомогою тесту Колмогорова — Смирнова. Для опису даних використовували медіану та міжквартильний інтервал (Me, IQR). Оскільки отримані в результаті клінічного дослідження дані мали відхилення від нормального розподілу варіаційного ряду, для порівняння груп нами використано непараметричні методи статистики — критерій Вілкоксона (для залежних груп). Застосовували програмно-математичний комплекс для персонального комп’ютера «Microsoft Excel 2007» (Microsoft) та комп’ютерні програми для статистичного аналізу та оброблення даних «SPSS Statistics 20» (IBM, США). Результати дослідженняПісля проведеного лікування екстрактом кореня імбиру виявлено статистично значиму різницю неспецифічних показників запалення (СРБ та ШОЕ), а також прозапальних цитокінів (IL-1 та NO) (табл. 2, 3). При включенні в дослідження показники IL-1 у пацієнтів становили 15,46 (IQR 13,31–18,63) і 11,67 (IQR 6,97–15,97) пг/мл — наприкінці лікування. Рівень NO на початку лікування становив 3,41 (IQR 2,28–4,78), а через 6 міс після початку прийому препарату — 1,90 (IQR 1,24–3,27) мкмоль/л. Рівень протизапального цитокіну IGF-1 підвищився з 398,00 (IQR 136,04–541,50) до 480,00 (IQR 36,70–600,00) нг/мл на фоні прийому екстракту кореня імбиру, проте статистично значущої різниці до та після лікування не виявлено. Індекс активності запалення хоча і не перевищував 1 до лікування, все ж таки знизився з 0,37 (IQR 00,29–1,13) у.о. до 0,31 (IQR 0,19–0,36) у.о., хоча і статистично недостовірно. Таблиця 2. Динаміка імунологічних показників у хворих на фоні лікування екстрактом кореня імбиру
*Для оцінки даних використовували критерій Вілкоксона, вважається достовірним при р<0,05. Таблиця 3 Динаміка неспецифічних показників запалення на фоні лікування екстрактом кореня імбиру
*Для оцінки даних використовували критерій Вілкоксона, вважається достовірним при р<0,05. Показники СРБ знизилися з 6,00 (IQR 4,00–6,00) до 4,00 (IQR 4,00–4,00) мг/л, ШОЕ — з 13,00 (IQR 10,00–16,00) до 10,00 (IQR 8,00–15,00) мм/год (див. табл. 3). Тож можна зробити висновок, що екстракт кореня імбиру має виражені протизапальні властивості у хворих на ОА колінних суглобів. У ході дослідження на тлі лікування екстрактом кореня імбиру не виявлено статистично значущої динаміки таких лабораторних показників, як білірубін, АлАТ, АсАТ, креатинін, сечова кислота та глюкоза в крові, які у більшості пацієнтів були в нормі до включення у дослідження (табл. 4). Тож можна судити про відсутність негативного впливу препарату на показники печінкових та ниркових проб, а також вуглеводний обмін пацієнтів. Таблиця 4. Динаміка біохімічних показників на фоні лікування екстрактом кореня імбиру
*Для оцінки даних використовували критерій Вілкоксона, вважається достовірним при р<0,05. На фоні лікування екстрактом кореня імбиру також оцінено ВАШ, кількість загострень ОА, середню тривалість прийому НПЗП. До включення в дослідження показник ВАШ при ходьбі у пацієнтів становив 69,00 (IQR 55,00–79,00), а наприкінці лікування — 52,00 (IQR 39,00–65,00) мм, різниця показників була статистично значуща. Таким чином, інтенсивність больового синдрому у спокої знизилася при ходьбі на 25%, як свідчать дані опитувальника ВАШ (табл. 5). Таблиця 5. Динаміка ВАШ на фоні лікування екстрактом кореня імбиру
*Для оцінки даних використовували критерій Вілкоксона, вважається достовірним при р<0,05. Кількість загострень захворювання в групі хворих, яким призначався екстракт кореня імбиру, в середньому становила 5,00 (IQR 4,00–5,00) за весь період спостереження до лікування порівняно з 4,00 (IQR 3,00–4,75) після застосування препарату (табл. 6). Таблиця 6. Кількість загострень захворювання в групах за період спостереження (6 міс)
*Для оцінки даних використовували критерій Вілкоксона, вважається достовірним при р<0,05. Середня тривалість днів прийому НПЗП в групі хворих за весь період спостереження становила 24,00 (IQR 23,50–46,75) дні (табл. 7) та була нижчою (р<0,001), ніж в групі до початку спостереження. Таблиця 7. Середня тривалість днів прийому НПЗП в групах за період спостереження (6 міс)
*Для оцінки даних використовували критерій Вілкоксона, вважається достовірним при р<0,05. ОбговоренняУ результаті проведеного лікування екстрактом кореня імбиру протягом 6 міс виявлено, що застосування екстракту кореня імбиру зумовило позитивну терапевтичну дію при ОА, а саме за показниками опитувальника ВАШ, рівнем імунологічних (IL-1, IGF-1, NO) та неспецифічних (ШОЕ, СРБ) показників запалення. У ході дослідження не відмічено динаміки таких лабораторних показників, як білірубін, АлАТ, АсАТ, креатинін, сечова кислота та глюкоза, що свідчить про безпеку застосування препарату у пацієнтів із супутньою патологією. Враховуючи наявність вираженого больового синдрому, на початку лікування у деяких хворих виникала необхідність у призначенні НПЗП, оскільки екстракт кореня імбиру має уповільнений початок дії. Цікавим виявилися результати в динаміці зменшення кількості загострень ОА та середньої тривалості прийому НПЗП, що свідчить про те, що комбінування цих препаратів може мати позитивний ефект та бути використаним у пацієнтів, які не можуть довготривало застосовувати НПЗП через їх побічну дію. У сучасній літературі наявні описи із порівнянням ефективності екстракту кореня імбиру та НПЗП, а саме з ібупрофеном, в яких за ефективністю препарат не поступався НПЗП та був ефективнішим за плацебо [19, 20]. Є дані щодо комбінованого застосування імбиру з НПЗП для полегшення больового синдрому і при інших захворюваннях, наприклад, при мігрені. Незалежне рандомізоване клінічне дослідження, проведене в Бразилії, вивчало переваги додаткового застосування сухого екстракту імбиру (400 мг; 5% активних гінгеролів) у 60 пацієнтів, які отримували кетопрофен (100 мг) для лікування епізодів мігрені [21]. Перспективним є напрямок застосування комбінації препарату та хондропротекторів. Вже наявні дослідження поєднання використання симптоматичних препаратів сповільненої дії в терапії ОА (SYSADOA), зокрема глюкозаміну сульфату та екстракту кореня імбиру при лікуванні ОА колінного суглоба [22]. Проте підтвердження такого застосування препарату потребують подальшого вивчення та проведення додаткових досліджень. ВисновкиЗастосування екстракту кореня імбиру зумовило не тільки позитивну терапевтичну дію при ОА, а також після його призначення констатовано статистично значиме зниження показників запалення, зменшення кількості загострень ОА та середньої тривалості прийому НПЗП, що необхідно враховувати у хворих на ОА при призначенні протизапальної терапії. На основі практичних результатів можна рекомендувати як дієву схему на початку загострення ОА одночасне призначення НПЗП та екстракту кореня імбиру по 300 мг 2 рази на добу з подальшою відміною через 10–15 діб НПЗП та подальшим застосуванням екстракту кореня імбиру в тому ж дозуванні протягом 6 міс. Список використаної літератури
Адреса для листування: А.С. Крилова No Comments » Додати свій |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Leave a comment