Концепція «адміністрування» глюкокортикоїдної терапії: чи існує безпечна зона для низьких доз метилпреднізолону?
Звягіна О.В.1, Афанасьєва І.О.2
- 1Дніпровський інститут медицини та громадського здоров’я, м. Вінниця
- 2Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ
Резюме. Анотація. Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної ревматології — еволюції поглядів на довгострокову безпеку низьких та дуже низьких доз глюкокортикоїдів (ГК) в межах концепції «адміністрування». На основі аналізу новітньої наукової дискусії, опублікованої на сторінках журналу «The Lancet Rheumatology» (2026), розглядаються межі безпеки тривалого прийому гормонів. Матеріал повністю адаптовано до умов клінічної практики в Україні шляхом переведення європейських рекомендацій у метилпреднізолоновий еквівалент. У роботі обґрунтовано фармакологічні переваги метилпреднізолону (низька мінералокортикоїдна активність) у коморбідних пацієнтів та детально описано покроковий алгоритм керованого ведення пацієнтів — від первинного скринінгу до супровідної профілактики остеопорозу й метаболічних порушень.
DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.21101
Сучасна ревматологія переживає закономірну еволюцію поглядів на системну терапію глюкокортикоїдами (ГК). Оновлені міжнародні рекомендації одностайно визначають роль ГК як коротких курсів «терапії-містка» (bridging therapy) на старті чи при зміні схеми застосування базисних хворобомодифікуючих протиревматичних препаратів (ХМПРП) із подальшим швидким зниженням дози [1]. Однак дані реальних клінічних реєстрів демонструють суттєвий розрив між гайдлайнами та практикою: близько половини пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА), системним червоним вовчаком (СЧВ) та ревматичною поліміалгією (РП) продовжують отримувати ГК хронічно — понад 6 міс або навіть роками [2].
Головними драйверами такої тривалої залежності є складний чи резистентний перебіг захворювань, виникнення повторних загострень під час спроб зниження дози, а також відомий феномен «терапевтичної стелі», коли можливості стандартної базисної чи навіть сучасної генно-інженерної біологічної терапії вичерпуються [1].
Для усунення цієї клінічної дилеми у медичну практику пропонується впровадити системотвірну концепцію «адміністрування ГК» [3]. Проводячи пряму аналогію з уже добре знайомою кожному лікарю стратегією раціонального застосування антибіотиків, цей підхід базується на засадах відповідального призначення. Він передбачає жорсткий скринінг пацієнта до початку лікування, обов’язкове застосування мінімально ефективних доз, наперед визначений план скорочення терапії, супровідну профілактику побічних ефектів та ретельний облік кумулятивної дози [4]. Адміністрування ГК — це відхід від концепції «тотального страху» перед гормонами на користь дисципліни їх керованого застосування.
Особливої ваги у 2026 р. набула фахова дискусія щодо визначення меж безпеки при тривалій підтримці ремісії. Приводом став масштабний огляд провідних світових експертів [1], у якому узагальнено доказову базу та аргументовано, що тривала терапія низькими дозами може мати прийнятний профіль безпеки, а рівень ≤5 мг/добу у преднізолоновому еквіваленті визначено як відносна «зона безпеки» щодо стану кісток, метаболізму та серцево-судинної системи.
В Україні базовим та найбільш доступним системним ГК є метилпреднізолон, що забезпечує прогнозований клінічний ефект. З огляду на еквівалентність протизапальної дії, визначений європейськими настановами поріг низьких (безпечніших) доз у ≤5 мг преднізолону для українського ревматолога трансформується у дозу ≤4 мг метилпреднізолону.
Переведення пацієнтів на метилпреднізолоновий еквівалент на початкових етапах лікування є патогенетично та клінічно виправданим кроком у контексті стратегії адміністрування. На відміну від класичного преднізолону, метилпреднізолон має значно вищу спорідненість із глюкокортикоїдними рецепторами та характеризується мінімальною мінералокортикоїдною активністю [3]. Для практикуючого лікаря це є ключовим чинником безпеки: застосування метилпреднізолону мінімізує затримку натрію та рідини в організмі, що суттєво знижує ризик появи периферичних набряків та запобігає дестабілізації артеріального тиску (АТ), особливо у пацієнтів старшої вікової групи із супутньою кардіоваскулярною коморбідністю.
Отже, раціональний терапевтичний інструментарій сучасного ревматолога має базуватися на застосуванні низьких та дуже низьких доз метилпреднізолону, безпека яких реалізується виключно через сувору дисципліну лікувального адміністрування.
Мета статті: обґрунтувати для українських практикуючих лікарів-ревматологів нову концепцію «адміністрування ГК» та продемонструвати, як на практиці реалізувати принципи максимальної безпеки при застосуванні низьких і дуже низьких доз метилпреднізолону.
Дискусія в Lancet Rheumatology: межі безпеки низьких доз ГК (≤5 мг/добу в еквіваленті преднізолону)
Визначення справжніх меж безпеки тривалого прийому ГК є одним із найскладніших завдань сучасної ревматології. Публікація масштабного огляду [1] та наступна гостра фахова дискусія на сторінках журналу «The Lancet Rheumatology» [5] дозволили сформувати зважений, об’єктивний погляд на проблему застосування низьких доз. Оскільки в українській медичній практиці метилпреднізолон є одним із базових системних ГК, дані світової доказової бази, де розрахунки традиційно проводяться за преднізолоном, доцільно адаптувати з урахуванням еквівалентності доз: 5 мг преднізолону відповідають 4 мг метилпреднізолону.
Аргументація на користь «зони безпеки» дози 5 мг/добу (в еквіваленті преднізолону)
Прибічники концепції відносної безпеки стверджують, що за умови суворого лікарського контролю тривале застосування ГК у дуже низьких дозах (≤5 мг/добу у преднізолоновому еквіваленті, що відповідає ≤4 мг метилпреднізолону) здатне забезпечити прийнятне співвідношення користь / ризик. Оптимістичний погляд базується на тому, що така доза успішно пригнічує хронічне системне запалення. Оскільки саме запальний процес є тригером кісткової резорбції, ендотеліальної дисфункції та метаболічного хаосу, надійний контроль активності хвороби за допомогою низьких доз ГК частково нівелює власну токсичність гормонів за рахунок супресії запалення. Як наслідок, у контрольованих дослідженнях цей режим не продемонстрував значущого негативного впливу на загальну смертність, мінеральну щільність кісток та частоту серцево-судинних катастроф [1, 6–10].
При ефекті «терапевтичної стелі» поєднання базисної терапії з дуже низькою дозою ГК (еквівалентною ≤5 мг преднізолону) допомагає подолати резистентність, покращити функцію та структуру суглобів і надійно контролювати загострення [1].
Контраргументи скептиків: приховані загрози та кумулятивна токсичність
Попри оптимістичні дані контрольованих досліджень, фахова відповідь опонентів закликає клініцистів до максимальної настороженості [5]. Скептики руйнують міф про повну безневинність дуже низьких доз, спираючись на три важливі методологічні та клінічні аргументи:
1. Термінологічна пастка. Токсичність ГК підпорядковується безперервній лінійній залежності «доза-відповідь», а не категоріальним порогам безпеки. Кожен додатковий міліграм навіть дуже низької дози робить свій внесок у накопичення ушкоджень органів.
2. Фактор тривалості експозиції. Прийнятні короткострокові ризики клінічних досліджень (1–3 роки) не можна екстраполювати на десятиліття реального прийому. З роками пацієнти накопичують додаткову вразливість через вік та супутню коморбідність.
3. Дані великих популяційних когорт. Реальна медична статистика великих реєстрів свідчить, що хронічний прийом навіть у дозах <5 мг/добу в преднізолоновому еквіваленті супроводжується лінійним зростанням ризиків остеопоротичних переломів, цукрового діабету, катаракти та серцево-судинних ускладнень [11–14].
Для зручності практикуючого клініциста та зваженого зіставлення полярних поглядів світових експертів на безпеку дуже низьких доз гормонів, ключові результати цієї наукової дискусії систематизовано та наведено в еквівалентних значеннях в табл. 1 [1, 5].
| Клінічний аспект / орган-мішень | Позиція «ЗА»: відносна зона безпеки дози ≤5 мг/добу | Позиція «ПРОТИ»: приховані загрози та кумулятивний ефект |
|---|---|---|
| Загальна смертність | Не асоціюється з надмірною смертністю у хворих на РА при дозі ≤5 мг/добу [6]. | Зафіксовано чітке зростання ризику загальної смертності у пацієнтів із СЧВ при дозі <5 мг/добу (HR 1,59) порівняно з групою без ГК [12]. |
| Остеопороз та переломи | Доза ≤5 мг/добу не викликає значущого зниження мінеральної щільності кісток завдяки супресії хронічного запалення [7]. | Ризик остеопоротичних переломів хребців та стегна лінійно зростає вже при перевищенні добової дози у 2,5 мг [11]; у пацієнтів із СЧВ ризик остеопорозу достовірно підвищений [12]. |
| Серцево-судинна система (MACE) | Прийом ГК у дозі <5 мг/добу не продемонстрував надмірного ризику інфаркту міокарда чи інсульту порівняно з плацебо [8]. | Тривалий прийом дози <5 мг/добу асоціюється з підвищенням серцево-судинного ризику на 74% (HR 1,74) порівняно з пацієнтами, які не отримують ГК [13]. |
| Вуглеводний обмін (цукровий діабет 2-го типу) | Доза ≤5 мг/добу не має прямого зв’язку з розвитком стійкої гіперглікемії; метаболічний ризик більше корелює з активністю запалення [9]. | На тлі хронічного прийому навіть дуже низьких доз ГК ризик розвитку цукрового діабету 2-го типу залишається майже вдвічі вищим (HR 1,90) [14]. |
| Інфекційні ускладнення | Загальна частота інфекцій зростає на 24%, проте абсолютна більшість із них мають легкий перебіг і не є серйозними [10]. | Навіть дуже низькі дози (<5 мг/добу) достовірно частіше асоціюються з інфекційними подіями порівняно з контролем [12]. |
Примітка: HR — відношення ризиків (Hazard Ratio). Усі дози ГК у цитованих міжнародних публікаціях наведені у преднізолоновому еквіваленті (5 мг преднізолону відповідають 4 мг метилпреднізолону).
Активність захворювання як головний конфаундер ризику
Рішення лікаря завжди має бути персоналізованим: якщо базисна терапія не дозволяє досягти мети, призначення низької дози метилпреднізолону (4 мг) є виправданим і раціональним кроком, але його безпека має реалізовуватися виключно через сувору дисципліну подальшого адміністрування [15]. Візуальне відображення цього терапевтичного балансу та перехресних ризиків неконтрольованого запалення й гормональної токсичності наведено на рис. 1 [1].
Ключовий методологічний акцент сучасної дискусії полягає в тому, що активність самого захворювання є найважливішим конфаундером (чинить викривлювальний вплив) в оцінках будь-яких ризиків [1]. Спроба оцінити шкоду від нібито ізольованого прийому ГК у пацієнта з високою активністю РА чи СЧВ є некоректною, адже саме по собі неконтрольоване системне запалення руйнує ендотелій судин, провокує остеопороз та викликає метаболічний хаос [1].
Алгоритм керованого адміністрування ГК
Практична цінність концепції адміністрування ГК полягає в переході від пасивного спостереження пацієнта до алгоритму керованого ведення [15]. Безпека навіть низьких доз метилпреднізолону не є автономною характеристикою самої речовини — вона повністю визначається дисципліною адміністрування з боку лікаря на кожному етапі лікування [4]. Цей системотвірний підхід передбачає чітку послідовність дій клініциста.
Повний клінічний цикл цього процесу, що охоплює період від ініціації терапії до спостереження після її припинення, узагальнено та систематизовано у табл. 2 [4, 15].
| Етап адміністрування | Клінічний зміст та обґрунтування | Практичні дії лікаря |
|---|---|---|
| 1. Прескринінг | Оцінка користі / ризику, виявлення коморбідностей, чітке визначення показань до початку ГК-терапії. | Скринінг на остеопороз (FRAX, ДРА), кардіоваскулярні ризики (ліпідограма), виключення латентних інфекцій, планова вакцинація. |
| 2. Період терапії ГК |
Моніторинг побічних ефектів, контроль метаболічних параметрів та захист органів-мішеней. | Регулярний контроль глікемії, ліпідів та АТ. Рутинне призначення препаратів кальцію (1000–1200 мг) та вітаміну D3 (800–1000 МО) всім пацієнтам, які приймають ГК >3 міс. |
| 3. Етап титрування дози |
Досягнення мінімально ефективної або дуже низької дози (2 або 1 мг), уникнення синдрому рикошету. | Поступове зниження дози метилпреднізолону на основі маркерів запалення. Навчання пацієнта точному поділу таблеток 4 мг за допомогою піл-сплітерів або переведення на інтермітуючу схему. |
| 4. Постмоніторинг після відміни |
Контроль стійкості ремісії та виявлення ознак пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі. | Ретельний контроль активності хвороби для запобігання спалахам; настороженість щодо вторинної надниркової недостатності під час стресових подій. |
Примітки: FRAX — Fracture Risk Assessment Tool (інструмент оцінки ризику переломів); ДРА — двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія.
Деталізація ключових етапів
1. Скринінг до призначення терапії.
Адміністрування ГК виключає рутинне або автоматичне їх виписування без попереднього аналізу вихідного соматичного статусу пацієнта [4]. Перед початком системної терапії ГК, згідно з міжнародними наглядовими рекомендаціями, обов’язковим є проведення ретельного медичного та ендокринного скринінгу, що включає:
- оцінку кардіоваскулярного ризику: контроль АТ, визначення ліпідного профілю, аналіз анамнезу щодо наявності серцево-судинних катастроф [16];
- оцінку стану кісткової тканини: проведення базової ДРА та розрахунок 10-річної ймовірності переломів за допомогою калькулятора FRAX [17];
- метаболічний контроль: визначення рівня глюкози натще та глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) для виключення прихованих порушень толерантності до глюкози [14];
- інфекційний контроль та вакцинацію: виключення хронічних вогнищ інфекцій (зокрема туберкульозу, гепатитів) та проведення необхідної вакцинації до початку активної імуносупресії [17].
2. Призначення мінімальної ефективної дози та наперед визначений план її зниження.
Будь-який курс системних ГК має починатися з мінімально можливої дози, здатної пригнітити гостру фазу запалення [1]. Ключове правило адміністрування — лікар повинен сформулювати орієнтовний план зниження дози та потенційної відміни препарату ще в день його першого призначення пацієнту [4].
Тривалість застосування початкових помірних чи високих доз має бути строго обмеженою (зазвичай до 2–4 тиж), після чого запускається етапний процес редукції дози під контролем клінічних маркерів та лабораторних показників активності (швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), С-реактивний білок (СРБ)) [2]. Підтримка низьких доз метилпреднізолону (наприклад 4 мг/добу) не повинна бути фінальною точкою лікування; безпека пацієнта потребує безперервного прагнення до дуже низьких доз або повної відміни ГК [5].
3. Супровідна профілактика та моніторинг коморбідностей.
Регулярний контроль лабораторних показників вуглеводного та ліпідного обміну, моніторинг показників денситометрії, а також періодичний офтальмологічний контроль дозволяють вчасно помітити перші прояви токсичності ГК та призначити відповідну коригувальну медикаментозну підтримку. Для успішної побудови тривалої програми моніторингу клініцисту необхідно чітко диференціювати побічні ефекти ГК за часом їхнього потенційного маніфесту в організмі пацієнта, що дозволяє впроваджувати превентивні заходи завчасно. Еволюцію виникнення токсичності системної терапії ГК залежно від тривалості прийому наочно продемонстровано на рис. 2 [15].
Низька доза метилпреднізолону не є приводом для терапевтичної безтурботності. Лікування препаратами цієї групи обов’язково має супроводжуватися активною превентивною стратегією захисту органів-мішеней [5]:
- захист кісток: призначення препаратів кальцію (1000–1200 мг/добу) та вітаміну D3 (800–1000 МО/добу) є рутинним стандартом для всіх пацієнтів, які отримують системні ГК більш ніж 3 міс [17]. Пацієнтам віком старше 50 років або з високим вихідним ризиком за FRAX паралельно призначається активна антирезорбтивна терапія бісфосфонатами або деносумабом [17];
- кардіоваскулярний та метаболічний супровід: регулярний (1 раз на 3–6 міс) контроль рівня глікемії, ліпідів та моніторинг АТ дозволяють вчасно скоригувати приховані прояви токсичності ГК [4];
- офтальмологічний контроль: періодичний огляд окуліста для виключення формування стероїдної катаракти чи глаукоми, ризик яких лінійно накопичується з тривалістю прийому препарату [15].
4. Облік кумулятивної дози та настороженість після відміни.
Лікар зобов’язаний фіксувати у медичній карті пацієнта не лише поточну добову дозу метилпреднізолону, а й вести постійний підрахунок кумулятивної (сумарної) дози гормону за весь період лікування [15].
Саме загальна накопичена кількість речовини є головним предиктором незворотних органних ушкоджень та тривалого пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі [18].
Після повного завершення курсу терапії ГК ревматолог повинен зберігати високу клінічну настороженість [15]. Оскільки відновлення ендогенної секреції кортизолу наднирковими залозами після хронічного прийому навіть низьких доз може тривати місяцями, пацієнт потребує ретельного контролю для запобігання розвитку синдрому відміни або вторинної надниркової недостатності, особливо в умовах інтеркурентних інфекцій чи хірургічних стресів [4].
Практикум ревматолога: титрування дуже низьких доз та точність поділу таблетки
У фазі досягнення стійкої низької активності захворювання або клініко-лабораторної ремісії головним завданням лікаря в межах концепції адміністрування ГК стає мінімізація гормонального навантаження [15]. Якщо повністю скасувати прийом ГК не дозволяє ризик рецидиву, ревматолог має спрямувати зусилля на титрування дози від низької (4 мг) до дуже низьких рівнів [1, 5]. Технічна реалізація цього етапу в реальних клінічних умовах має низку важливих нюансів.
Специфіка форми випуску та точність дозування
Метилпреднізолон є високоактивною гормональною сполукою, для якої точність дозування має вирішальне значення [15]. Нерегулярний, хаотичний або неточний поділ призводить до різких коливань концентрації гормону в плазмі крові протягом доби [5]. Це може спровокувати або маскувати клінічне загострення, або стати тригером для розвитку синдрому відміни через нестабільне надходження екзогенного ГК [4].
Для забезпечення стабільності дозування лікар повинен провести з пацієнтом детальну роз’яснювальну роботу щодо техніки подрібнення препарату:
- анатомія таблетки: в Україні є лише один бренд таблетованих форм метилпреднізолону, що має риску для поділу на дві рівні дози [19];
- відмова від поділу не призначених для цього таблеток: пацієнтам слід рекомендувати уникати розламування руками, розкушування або розрізання звичайним кухонним ножем таблеток без риски для поділу на рівні дози, адже насічки на інших препаратах не мають такого спеціального призначення. Спроба розділити маленьку таблетку ножем на твердій поверхні призводить до її розкришування, нерівномірного відламування країв та втрати частини маси. Як наслідок, замість цільових 2 мг пацієнт щоразу отримуватиме коливальні дози (наприклад 2,5 мг в один день та 1,5 мг — в інший), що нівелює делікатне титрування. За даними масштабного дослідження, опублікованого у «Journal of Advanced Nursing», майже третина (31%) розділених вручну або ножем таблеток мають відхилення від цільової дози на 15% і більше, а в багатьох випадках — понад 25%. Головні причини — розкришування та деформація країв [20]. Враховуючи специфіку українського фармацевтичного ринку, де єдиною формою метилпреднізолону із заводською рискою є таблетки Метипред 4 мг, фізичний поділ препарату є коректним і безпечним виключно навпіл — до дози 2 мг. Подальше зниження добового гормонального навантаження (наприклад до середньодобової дози 1 мг) має реалізуватися не через небезпечну спробу подрібнення таблетки на чвертки, а шляхом переведення пацієнта на інтермітуючу схему прийому — по 2 мг (½ таблетки) через день у ранкові години.
Висновки
Сучасна ревматологія потребує впровадження концепції «адміністрування ГК» — дисциплінованого покрокового контролю лікування замість їх безконтрольного призначення. За даними журналу «The Lancet Rheumatology», тривала підтримка ремісії низькими дозами ГК (≤5 мг/добу у преднізолоновому еквіваленті, що відповідає ≤4 мг метилпреднізолону), демонструє прийнятний профіль безпеки щодо розвитку остеопорозу, серцево-судинних подій та летальності, при цьому головним конфаундером ризиків часто виступає сама активність захворювання. Проте низька доза не означає повної відсутності шкоди: збереження лінійного кумулятивного ризику щодо розвитку інфекцій, цукрового діабету 2-го типу та катаракти вимагає від лікаря безперервного соматичного моніторингу та активної супровідної профілактики. Успіх титрування до дуже низьких рівнів (2 або 1 мг/добу) безпосередньо залежить від точності режиму дозування та комплаєнсу пацієнта, саме тому ключовим практичним інструментом ревматолога є суворе роз’яснення хворому правил безпечного подрібнення гормональних засобів з акцентуванням уваги на використанні форм із рискою для поділу на дві рівні дози.
Список використаної літератури
- 1. Buttgereit F., Tam L.S. (2026) Glucocorticoid treatment in patients with inflammatory rheumatic diseases: current practice and open questions. Lancet Rheumatology, 8(5): e389–e400. doi.org/10.1016/S2665-9913(26)00072-X.
- 2. Smolen J.S., Landewé R.B.M., Bergstra S.A. et al. (2023) EULAR recommendations for the management of rheumatoid arthritis with synthetic and biological disease-modifying antirheumatic drugs: 2022 update. Annals of the Rheumatic Diseases, 82: 3–18. doi.org/10.1136/ard-2022-223356.
- 3. Boers M. (2023) Viewpoint: Glucocorticoids in the treatment of rheumatoid arthritis: points to (re)consider. Rheumatology, 62(11): 3534–3537. doi.org/10.1093/rheumatology/kead309
- 4. Kalra S., Kumar A., Sahay R. (2022) Steroid stewardship. Indian Journal of Endocrinology and Metabolism, 26(1): 13–16. doi.org/10.4103/ijem.ijem_315_21
- 5. Scherlinger M., Chiche L. (2026) Low-dose and very low-dose glucocorticoids: which low is low risk? Lancet Rheumatology. Advance online publication. doi.org/10.1016/S2665-9913(26)00179-7.
- 6. Listing J., Kekow J., Manger B. et al. (2015) Mortality in rheumatoid arthritis: the impact of disease activity, treatment with glucocorticoids, TNFα inhibitors and rituximab. Annals of the Rheumatic Diseases, 74(2): 415–421. doi.org/10.1136/annrheumdis-2013-204021.
- 7. Wiebe E., Huscher D., Schaumburg D. et al. (2022) Optimising both disease control and glucocorticoid dosing is essential for bone protection in patients with rheumatic disease. Annals of the Rheumatic Diseases, 81(9): 1313–1322. doi.org/10.1136/annrheumdis-2022-222339.
- 8. So H., Lam T.O., Meng H. et al. (2023) Time and dose-dependent effect of systemic glucocorticoids on major adverse cardiovascular event in patients with rheumatoid arthritis: a population-based study. Annals of the Rheumatic Diseases, 82(11): 1387–1393. doi.org/10.1136/ard-2023-224185.
- 9. van der Pol J.A., Huizinga T.W., Bergstra S.A. (2024) Is AI-assisted active learning software able to reliably speed-up systematic literature reviews in rheumatology? A real-time comparison of AI-assisted and manual abstract selection. RMD Open, 10(4): e005024. doi.org/10.1136/rmdopen-2024-005024.
- 10. Boers M., Hartman L., Opris-Belinski D. et al. (2022) Low dose, add-on prednisolone in patients with rheumatoid arthritis aged 65+: the pragmatic randomised, double-blind placebo-controlled GLORIA trial. Annals of the Rheumatic Diseases, 81(7): 925–936. doi.org/10.1136/annrheumdis-2021-221957.
- 11. Van Staa T.P., Leufkens H.G., Abenhaim L. et al. (2000) Use of oral corticosteroids and risk of fractures. Journal of Bone and Mineral Research, 15(6): 993–1000. doi.org/10.1359/jbmr.2000.15.6.993.
- 12. Frodlund M., Jönsen A., Remkus L. et al. (2024) Glucocorticoid treatment in SLE is associated with infections, comorbidities and mortality: a national cohort study. Rheumatology, 63(4): 1104–1112. doi.org/10.1093/rheumatology/kead348.
- 13. Pujades-Rodriguez M., Morgan A.W., Cubbon R.M. et al. (2020). Dose-dependent oral glucocorticoid cardiovascular risks in people with immune-mediated inflammatory diseases: a population-based cohort study. PLoS Medicine, 17(12): e1003432. doi.org/10.1371/journal.pmed.1003432.
- 14. Wu J., Mackie S.L., Pujades-Rodriguez M. (2020) Glucocorticoid dose-dependent risk of type 2 diabetes in six immune-mediated inflammatory diseases: a population-based cohort analysis. BMJ Open Diabetes Research & Care, 8(1): e001220. doi.org/10.1136/bmjdrc-2020-001220.
- 15. Bertsias G., Askanase A., Doria A. et al. (2024) A path to glucocorticoid stewardship: a critical review of clinical recommendations for the treatment of systemic lupus erythematosus. Rheumatology, 63(7): 1837–1849. doi.org/10.1093/rheumatology/keae041
- 16. Drosos G.C., Vedder D., Houben E. et al. (2022) EULAR recommendations for cardiovascular risk management in rheumatic and musculoskeletal diseases, including systemic lupus erythematosus and antiphospholipid syndrome. Annals of the Rheumatic Diseases, 81(6): 768–779. doi.org/10.1136/annrheumdis-2021-221733.
- 17. Humphrey M.B., Russell L., Danila M.I. et al. (2023) 2022 American College of Rheumatology Guideline for the Prevention and Treatment of Glucocorticoid-Induced Osteoporosis. Arthritis & Rheumatology, 75(12): 2088–2102. doi.org/10.1002/art.42646
- 18. Ruiz-Arruza I., Ugarte A., Cabezas-Rodriguez I. et al. (2014) Glucocorticoids and irreversible damage in patients with systemic lupus erythematosus. Rheumatology, 53(8): 1470–1476. doi.org/10.1093/rheumatology/keu148.
- 19. Міністерство охорони здоров’я України. (2019) Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Метипред (Реєстраційні посвідчення № UA/0934/01/01, № UA/0934/01/02). Державний реєстр лікарських засобів України. drlz.com.ua.
- 20. Verrue C., Mehuys E., Boussery K. et al. (2011) Tablet-splitting: A common yet not so innocent practice. Journal of Advanced Nursing, 67(1): 26–32. DOI: 10.1111/j.1365-2648.2010.05477.x.
Відомості про авторів
Звягіна Оксана Володимирівна — лікарка-кардіологиня, кандидатка медичних наук, доцентка кафедри клінічних дисциплін Дніпровського інституту медицини та громадського здоров’я, Вінниця, Україна.
E-mail: zviahina89@gmail.com
ORCID: 0000-0002-1840-8288
Афанасьєва Інна Олександрівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ, Україна.
E-mail: afanasevainna@meta.ua
ORCID: 0000-0002-2759-3948
Надійшла до редакції/Received: 5.08.2026
Прийнято до друку/Accepted: 9.10.2026
Leave a comment