Вивчення ефективності та тривалості уратзнижувальної терапії у пацієнтів із подагрою

Крилова А.С.

Резюме. Мета: вивчити ефективність уратзнижувальної терапії, а саме фебуксостату у пацієнтів із подагрою. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 85 пацієнтів (73 чоловіки, 12 жінок) віком 47–57 років із підтвердженим діагнозом подагри. Використовували методи анкетування, лабораторні аналізи (сечова кислота, С-реактивний білок (СРБ), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)), інструментальні — рентгенологічне ультразвукове дослідження суглобів, оцінювали вираженість болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), кількість атак, індекс активності подагри та методи біомедичної статистики. Для лікування подагри застосовували препарат Єврофеб (фебуксостат компанії Euro Lifecare, Велика Британія) у дозі 60–80 мг 1 раз на добу. Тривалість спостереження становила 6 міс. Результати. Встановлено статистично значуще зниження рівня сечової кислоти з 523,0 (міжквартильний інтервал — 470,0–600,0) до 326,0 (283,5–359,5) мкмоль/л, ВАШ — з 7,00 (2,00–6,00) до 2,00 (2,00–3,00), зменшення кількості атак на місяць та на 12 міс відповідно. Визначено зниження індексу активності подагри з 8,3 (7,8–9,3) до 5,3 (4,8–5,8), хоча і не досягнуто показника ремісії <2,5. На фоні лікування препаратом Єврофеб розмір та кількість ерозій та тофусів не змінилися. Відмічено статистично достовірне зниження рівня СРБ з 8,00 (5,60–17,32) до 4,18 (2,395–5,60) мг/л та ШОЕ з 15,50 (10,00–22,00) до 10,00 (7,00–15,00) мм/год. Висновки. Тривалість прийому препарату Єврофеб повинна становити від 6 міс для отримання статистично достовірної клініко-лабораторної ремісії, розчинення тофусів. Для пацієнтів, які отримують уратзнижувальну терапію, рівень сечової кислоти <5 мг/дл; 300 мкмоль/л рекомендується для пацієнтів з тяжкою подагрою та тофусами. Враховуючи позитивний вплив на прозапальні показники ШОЕ та СРБ, є можливість призначення препарату Єврофеб під час гострого нападу подагри.

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.20498
УДК 616.72-002.78-085.2/.3

Подагра — системне захворювання, що розвивається через запалення в місцях відкладення кристалів моноурату натрію у осіб з гіперурикемією, зумовленою генетичними факторами та/або факторами зовнішнього середовища. Застосування уратзнижувальної терапії (УЗТ) є важливим у лікуванні пацієнтів із подагрою. Проте попередні рекомендації з лікування подагричної артропатії містили суперечливі дані щодо тривалості лікування, часу початку УЗТ — після чи під час гострого нападу, а також яким чином визначати активність захворювання та моніторувати розміри відкладень кристалів моноурату натрію (МУН) [1–3].

Рекомендації Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) щодо лікування подагри 2016 р. не містять чітких вказівок з цього приводу [4]. Крім того, рекомендації Американського коледжу ревматологів (American College of Rheumatology — ACR) 2020 р. щодо лікування подагри умовно рекомендували розпочинати фармакологічну терапію під час загострення подагри на основі протизапальної терапії [5]. Щодо тривалості лікування, то в останньому гайдлайні Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги (National Institute for Health and Care Excellence — NICE) 2022 р. йшла мова про пожиттєвий прийом УЗТ [6].

А у 2024 р. на зміну стратегії «лікування до досягнення цілі», тобто лікування до цільового рівня сечової кислоти, приходить стратегія «лікування до розчинення» [7]. Тому вивчення ефективності та умов призначення УЗТ все ще залишається на сьогодні актуальною проблемою.

Критерії включення в дослідження:

1) гіперурикемія та порушення пуринового обміну;

2) подагра за критеріями ACR / EULAR 2015 р. [8];

3) атеросклероз;

4) гіпертонічна хвороба;

5) дисліпідемія;

6) ожиріння;

7) чоловіки та жінки віком 30–80 років;

8) оцінка за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) 40 мм і більше при ходьбі.

Критерії виключення:

1) гіперчутливість до досліджуваного препарату;

2) одночасне застосування інших уратзнижувальних препаратів;

3) супутні захворювання: загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання органів кровотворення, тяжкі інфекційні захворювання, печінкова, ниркова недостатність, клінічно значимі стадії серцево-легеневої недостатності;

4) наявність злоякісних новоутворень;

5) відмова від участі в дослідженні;

6) участь у будь-якому іншому клінічному дослідженні.

Мета дослідження: вивчити ефективність УЗТ, а саме препарату Єврофеб у пацієнтів із подагрою.

Матеріали та методи

Під час дослідження використовувалися такі методи: загальноклінічні (збір скарг та анамнезу, об’єктивне обстеження, оцінка артрологічного статусу хворих), анкетні (заповнення пацієнтами адаптованих опитувальників — ВАШ), лабораторні (визначення показників сечової кислоти, С-реактивного білка (СРБ), швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)), інструментальні (рентгенологічне дослідження колінних суглобів, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та поза­очеревинного простору, суглобів) дослідження, методи біомедичної статистики.

Активність подагри визначали за шкалою Gout Activity Score (GAS) [9], яку розраховували за формулою:

GAS = 0,09 · кількість нападів за останні 12 міс + 1,01 · √сК + 0,34 · ВАШ болю пацієнта + 0,53 · ln · (1 + кількість тофусів),

де сК — сечова кислота (мг/дл), ВАШ — візуальна аналогова шкала болю (см).

Для лікування застосовували препарат Єврофеб в дозі 60–80 мг, середня доза 76,47±13,86 мг 1 раз на добу. Тривалість спостереження становила 6 міс.

Відповідність розподілу даних клінічного дослідження закону нормального розподілу перевіряли за допомогою тесту Колмогорова — Смирнова. Для опису даних використовували медіану (Me) та міжквартильний інтервал (IQR). Оскільки отримані в результаті клінічного дослідження дані мали відхилення від нормального розподілу варіаційного ряду, для порівняння груп нами використано непараметричні методи статистики — критерій Вілкоксона (для залежних груп). Використовували програмно-математичний комплекс для персонального комп’ютера «Microsoft Excel 2007» (Microsoft) та комп’ютерні програми для статистичного аналізу та оброблення даних «SPSS Statistics 20» (IBM, США).

Результати дослідження

Для визначення ефективності застосування гіпоурикемічної терапії у дослідження включили 85 пацієнтів із подагрою (12 жінок і 73 чоловіки) віком 47–57 років. Як бачимо, співвідношення чоловіків до жінок у нашому дослідженні становило 6:1, що співпадає з даними літератури — від 4:1 до 9:1, та вік — 40–50 років у чоловіків та старше 60 років — у жінок [10]. Усі обстежені дали згоду на участь у дослідженні. Діагноз подагри встановлювали на основі критеріїв ACR / EULAR 2015 р. [8]. Загальна характеристика обстежених хворих представлена в табл. 1.

Таблиця 1. Характеристика обстежених хворих
Показник Група

Кількість хворих

із них:

чоловіки

жінки

85

 

73

12

Середній вік, роки 56,00 (IQR 47,00–57,00)
Тривалість захворювання, роки 7,00 (IQR 4,00–12,00)
Індекс маси тіла (ІМТ) 29,48 (IQR 26,82–32,44)

Тофусна форма

Безтофусна форма

31

54

Спочатку визначали динаміку рівня сечової кислоти на фоні прийому препарату Єврофеб. Встановлено, що рівень сечової кислоти після 6 міс лікування знизився майже в 2 рази (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка рівня сечової кислоти на фоні лікування препаратом Єврофеб
Показник До лікування Через 6 міс
Me IQR Me IQR
Сечова кислота, мкмоль/л (n=85) 523,00 470,00–600,00 326,00** 283,50–359,50

Примітка: *р<0,001, при використанні критерію Вілкоксона різниця вважається достовірною при р<0,05.

Далі оцінювали больовий синдром за шкалою ВАШ, який теж відповідно знизився вдвічі. Розрахунок проводили як за непараметричними, так і за параметричними показниками для кращого відображення позитивної динаміки (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка рівня ВАШ на фоні лікування препаратом Єврофеб
Показник До лікування Через 6 міс
Me IQR Me IQR
ВАШ, см 7,00 2,00–6,00 2,00* 2,00–2,00
6,74±0,972 2,01±0,412*

Примітка: *р<0,001, при використанні критерію Вілкоксона різниця вважається достовірною при р<0,05.

Далі визначали кількість атак на місяць і на 12 міс. Кількість атак на місяць зменшилася майже до 0, тому для обчислення використали середнє відхилення та критерій Стьюдента для порівняння. Оскільки дослідження тривало 6 міс, а для розрахунку індексу активності подагри необхідний був показник у 12 міс, то хоча він теж суттєво знизився, проте не досяг 0 (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка кількості загострень на фоні лікування препаратом Єврофеб
Показник До лікування Через 6 міс
Me IQR Me IQR
Кількість атак на рік 3,00 2,00–5,00 1,00* 1,00–2,00
4,46±4,078 2,36±3,661*
Кількість атак на місяць 1,00 1,00–1,00 0,00* 0,00–0,00
1,25±0,754 0,15±0,476

Примітка: *р<0,001, при використанні критерію Вілкоксона різниця вважається достовірною при р<0,05.

Ерозії виявлені у 10 пацієнтів, розмір становив 2 (IQR 1–5) мм. На фоні лікування препаратом Єврофеброзмір ерозій не змінився.

Тофуси відмічені у 31 пацієнта, середня кількість становила 3 (IQR 2–6), 4,42±3,44. На фоні лікування фебуксостатом розмір та кількість тофусів не змінилися. Тому у цій групі пацієнтів окремо було визначено рівень сечової кислоти. У цих пацієнтів рівень сечової кислоти знизився з 538 (IQR 477,825–626,25) до 345 (IQR 295–358) мкмоль/л, проте не досяг значення 300 мкмоль/л, необхідного для розчинення відкладень кристалів МУН.

На основі попередніх результатів розрахували індекс активності подагри, який теж знизився в 1,5 раза, проте ми все ж не отримали індексу GAS <2,5 як показника ремісії (табл. 5).

Таблиця 5. Динаміка рівня GAS на фоні лікування препаратом Єврофеб
Показник До лікування Через 6 міс
Me IQR Me IQR
GAS 8,3 7,8—9,3 5,3* 4,8–5,8

Примітка: *р<0,001, при використанні критерію Вілкоксона різниця вважається достовірною при р<0,05.

Крім того, вивчали показники запалення, такі як СРБ та ШОЕ, які теж мали позитивну динаміку до зниження на фоні застосування препарату Єврофеб (табл. 6).

Таблиця 6. Динаміка показників запалення на фоні лікування препаратом Єврофеб
Показник До лікування Через 6 міс Р*
Me IQR Me IQR
СРБ, мг/л 8,00 5,60–17,32 4,18* 2,395–5,60 0,0001
ШОЕ, мм/год 15,50 10,00–22,00 10,00* 7,00–15,00 0,0001

Примітка: *р<0,001, при використанні критерію Вілкоксона різниця вважається достовірною при р<0,05.

Обговорення

Ефективність та профіль безпеки препарату Єврофеб вивчали у низці клінічних досліджень, а у 2016 р. проведено систематичний огляд та метааналіз [11]. Його результати підтверджено в нашому дослідженні за показниками рівня сечової кислоти, показниками больового синдрому за ВАШ та зменшенням кількості атак подагри на місяць.

Хоча у нашому дослідженні на фоні лікування препаратом Єврофеб розмір та кількість тофусів не змінилися, у дослідженнях 2017 р. фебуксостат окремо [12] та 2019 р. в поєднанні з лезинурадом [13] зумовлював зменшення розміру тофусів при вимірюванні верньєр каліпером. Цікаво, що обидва дослідження тривали 12 міс, у той час як наше — лише 6 міс, що може бути одним із пояснень отриманих результатів та підтвердженням необхідності застосування УЗТ більше 6 міс.

Крім того, за даними досліджень, для швидкого зменшення МУН можна використовувати і хірургічні методики. Так, фебуксостат у поєднанні з артро­скопічним видаленням відкладень кристалів МУН або тофусів чинив найкращий вплив на зниження рівня сечової кислоти та частоти загострень у пацієнтів із подагрою, ніж фебуксостат окремо [14].

У цій підгрупі пацієнтів, на жаль, не досягнуто рівня сечової кислоти нижче 300 мкмоль/л, необхідного для розчинення відкладень кристалів МУН за рекомендаціями EULAR 2016 р. [4], що теж вплинуло на отриманий результат. Це співпадає з результатами дослідження 2025 р., де було показано, що зміни об’єму кристалів МУН, визначені за допомогою двохенергетичної комп’ютерної томографії протягом 1 року у пацієнтів з подагрою, були найвираженішими за ще нижчого рівня сечової кислоти, тобто 240 мкмоль/л [15], що теж необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів із тофусною подагрою.

Цікаво, що в 2024 р. для покращення менеджменту подагри на зміну стратегії «лікування до досягнення цілі», тобто лікування до цільового рівня сечової кислоти, приходить стратегія «лікування до розчинення». І ця стратегія регулярного моніторингу рівня уратів у сироватці крові та розчинення відкладень уратів (особливо якщо вони візуалізуються) може сприяти дотриманню режиму лікування у довгостроковій перспективі [7].

У нашому дослідженні ми не отримали зміни розміру і кількості ерозій. Це узгоджується з результатами дослідження 2017 р., в якому показано, що фебуксо­стат полегшує синовіт і знижує частоту нападів подагри у пацієнтів із ранньою подагрою, та це не призводить до будь-яких помітних змін у ерозії суглобів понад 2 роки [16], та 2020 р., в якому за результатами ультразвукового дослідження на фоні УЗТ протягом 6 міс загальна оцінка структурних уражень знизилася, тоді як ерозії залишилися майже незмінними [17]. Тому ремісію подагри важко досягти у пацієнтів з ерозивною подагрою навіть за допомогою інтенсивного перорального прийому УЗТ. Базовий об’єм кристалів, отриманий за даними DECT, прогнозує ремісію подагри через 2 роки [18].

Це ж дослідження 2024 р. мало на меті визначити змінні, які прогнозують ремісію подагри у осіб з ерозивною подагрою, які отримують УЗТ. Ці домени ремісії визначалися як відсутність загострень подагри, відсутність тофусів, рівень уратів у сироватці крові <0,36 ммоль/л, біль, спричинений подагрою, <2 та загальна оцінка пацієнтом активності подагри <2. Це співпадає з визначеним у нашому дослідження індексом активності подагри (GAS) [9]. Хоча і цей індекс знизився майже в 2 рази, ми все ж не отримали показник GAS <2,5 як показник ремісії. Це може бути пояснено тривалістю нашого дослідження, адже в цей сумарний показник включають загострення як показники кількості атак за останні 12 міс, а у нас період спостереження становив лише 6 міс, а також кількість тофусів, яка за період дослідження не змінилася, що вже було відзначено вище.

Окремо визначалися показники СРБ та ШОЕ, які знизилися протягом лікування фебуксостатом, як і кількість нападів подагричного артриту. Це узгоджується з дослідженнями 2020 та 2021 р. [19, 20]. Цікаво, що при цьому в дослідженні 2021 р. початок прийому фебуксостату під час загострення подаг­ри не подовжував тривалості гострого нападу, можливо, саме за рахунок позитивного впливу на прозапальні показники. Це свідчить про можливість призначення препарату у пацієнтів і під час гострого нападу.

Обмежувальними чинниками нашого дослідження були розмір вибірки та невеликий період лікування (6 міс). Тому необхідні подальші дослідження щодо ефективності УЗТ, а саме препарату Єврофеб, у пацієнтів із подагрою.

Висновки

Тривалість прийому препарату Єврофеб має становити від 6 міс, не менше, для отримання статистично достовірної клініко-лабораторної ремісії (з огляду на інші дослідження — більше 12 міс, з огляду на останні рекомендації — пожиттєво). Для пацієнтів, які отримують УЗТ, нижчий рівень сечової кислоти (<5 мг/дл; 300 мкмоль/л для забезпечення швидкого розчинення кристалів) рекомендується для пацієнтів із тяжкою подагрою (тофусами, хронічною артропатією, частими нападами) до повного розчинення кристалів і розрішення подагри. Тривалість прийому препарату Єврофеб становить не менше 12 міс для розчинення тофусів. Для впливу на ерозії рекомендовано прийом фебуксостату протягом не менше 2 років. Враховуючи протизапальну дію препарату, є можливість його призначення під час гострого нападу подагри.

Список використаної літератури

Відомості про автора

Крилова Анна Сергіївна — доцентка, кандидатка медичних наук, доцентка кафедри терапії та ревматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ.

Е-mail: anutakrylova87@gmail.com

ORCID: 0000-0002-7953-187X

Надійшла до редакції/Received: 30.01.2026
Прийнято до друку/Accepted: 3.03.2026

No Comments » Додати свій
Leave a comment