Поширеність саркопенії у хворих на ревматоїдний артрит: зв’язок із перебігом захворювання

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.20478

Відомо, що супутня саркопенія у хворих на ревматоїдний артрит (РА) є більш поширеною, ніж у загальній популяції, і, за різними даними, відмічається у 4,5–45,1% хворих [1–5]. Зокрема, за даними M. Torii та співавторів (2019), у дослідженні, в яке увійшло 388 жінок, хворих на РА, саркопенія виявлена у 37,1% пацієнтів [6], а за даними L. Vlietstra та співавторів (2019) — у 17,1% хворих [7]. Натомість, за даними R. Dietzel та спів­авторів (2022), серед 289 обстежених хворих на РА німецької популяції саркопенія реєструвалася лише у 4,5% випадків, пресаркопенія — у 24,6% осіб [5]. Така варіативність у показниках очевидно зумовлена, з одного боку, різними критеріями встановлення діагнозу та методами оцінки стану скелетних м’язів, а з іншого — неможливістю адекватної оцінки сили стискання кисті через ураження суглобів кистей [7, 8].

В основі патогенезу розвитку саркопенії у хворих на РА ключову роль відіграє підвищений рівень системного запалення, а саме підвищення рівнів інтерлейкіну (IЛ)-1ß, IЛ-6 та фактора некрозу пухлин (ФНП)-α, які, своєю чергою, впливають на метаболізм у м’язах та ведуть до втрати їхньої сили, маси та функції [9–11].

У літературі також активно обговорюється роль вікових та гендерних чинників [3, 6, 12], індексу маси тіла [13, 14], недостатнього споживання білка [15], тривалості захворювання [16], прийому глюкокортикоїдів [17, 18] та інших факторів розвитку саркопенії.

Однак все ж таки відомості щодо значення впливу вищезгаданих факторів на розвиток та прогресування саркопенії суттєво відрізняються. Зокрема, у дослідженні T. Mochizuki та співавторів (2019) показано, що саркопенія асоціювалась із віком хворих та індексом маси тіла, однак не мала зв’язку з тривалістю захворювання, активністю запального процесу, оціненого за шкалою Disease Activity Score-28 (DAS-28), та функціональним статусом за опитувальником Health Assessment Questionnaire — Disability Index (HAQ-DI) [12].

Натомість у дослідженні R. Müller та співавторів (2019) встановлено, що низька м’язова маса у хворих на ранній РА асоціювалась із підвищеним рівнем швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та С-реактивного білка (СРБ), недостатнім споживанням білка, гіршим функціональним статусом за HAQ-DI та прийомом глюкокортикоїдів, однак не мала зв’язку з індексом DAS-28 та серологічним варіантом РА [15]. Такі суперечливі результати досліджень і є підставою до проведення власних досліджень. Окрім того, поширеність саркопенії у хворих на РА в Україні також є невідомою.

Тому метою нашого дослідження було вивчити поширеність пресаркопенії, саркопенії та тяжкої саркопенії серед хворих на РА Подільського регіону України та оцінити їх зв’язок із перебігом захворювання.

Матеріали та методи

Обстежено 120 хворих на РА (98 жінок та 22 чоловіки), які перебували на стаціонарному лікуванні в Університетській клініці Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (лікувально-навчально-науковий центр). Середній вік обстежених хворих становив 55,2±11,8 року, середня тривалість захворювання — 12,0±8,3 року. Контрольну групу становили 30 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю. Діагноз РА встановлювали згідно з критеріями Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology — ACR) / Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) 2010 р. та наказу МОЗ України від 11.04.2014 р. № 263 [19]. Усім хворим проведено повне клініко-лабораторне обстеження, що включало збір скарг, анамнезу захворювання та життя, огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, антропометричні виміри, проведення загального аналізу крові з оцінкою ШОЕ, визначення рівня ревматоїдного фактора (РФ), антитіл до циклічного цитрулінового пептиду (АЦЦП).

Рівень СРБ у плазмі крові визначали імуноферментним методом за набором «Ультрачутлива тест‐система імуноферментного аналізу (ІФА) на СРБ» (Monocent, Inc. США, № EL1-1049) згідно з інструкцією виробника.

Активність захворювання була визначена за допомогою відомих індексів — DAS28: ≤2,6 — ремісія, >2,6–3,2 — низька активність, >3,2–5,1 — помірна активність, >5,1 — висока активність; Clinical Disease Activity Index (CDAI): ≤2,8 — ремісія, >2,8–10 — низька активність, >10–22 — помірна активність >22 — висока активність; Simplified Disease Activity Index (SDAI): ≤3,3 — ремісія, >3,3–11 — низька активність, >11–26 — помірна активність, >26 — висока активність.

М’язова система була обстежена згідно з алгоритмом F-A-C-S (Find-Assess-Confirm-Severity/ знайти — оцінити — підтвердити — встановити тяжкість) відповідно до критеріїв Європейської робочої групи з питань саркопенії у осіб похилого віку, 2019 р. (EWGSOP2). Проведено скринінг саркопенії за допомогою опитувальника SARC-F, визначення сили скелетних м’язів, маси та їх функції.

Сила скелетних м’язів вимірювалася за допомогою визначення сили стискання кисті та тесту «встати зі стільця». Маса скелетних м’язів — за допомогою двохенергетичної рентгенівської денситометрії на апараті Hologic Discovery Wi device (S/N 87227) з подальшою оцінкою показника апендикулярної знежиреної маси (АЗМ) та індексу АЗМ (іАЗМ). Функція скелетних м’язів визначалася за допомогою тесту на швидкість ходи [20].

Усі хворі на РА були поділені на 4 групи залежно від ураження скелетних м’язів: без саркопенії, із супутньою пресаркопенією (зниження лише сили скелетних м’язів), саркопенією (зниження сили скелетних м’язів та їх маси) та тяжкою саркопенією (зниження сили, маси та функції скелетних м’язів).

Статистичний аналіз та обробка даних здійснювалися за допомогою програм MS Excel та IBM SPSS Statistics 27.0. Рівень значущості приймався при p<0,05. Для порівняння частот використано критерій χ² Пірсона, а при малих очікуваних значеннях (<5) — точний критерій Фішера.

Для виявлення відмінностей між окремими групами проводили попарні порівняння часток за допомогою z-тесту для двох пропорцій з поправкою Бонферроні на множинні порівняння.

Результати

Дослідженням встановлено, що супутня пресаркопенія, саркопенія та тяжка саркопенія достовірно частіше відмічаються у хворих на РА, ніж в осіб контрольної групи (табл. 1). Зокрема, у близько половини хворих на РА (47,5%, n=57) виявлено супутню пресаркопенію, тоді як серед осіб контрольної групи частка осіб із пресаркопенією була достовірно меншою та становила лише 13,3% (n=4). Поширеність саркопенії була достовірно вищою серед хворих на РА порівняно з особами контрольної групи (24,2 проти 3,3%, p<0,05), тоді як тяжка саркопенія взагалі не реєструвалась у контрольній групі.

Аналіз гендерних особливостей не виявив достовірної різниці в поширеності пресаркопенії, саркопенії та тяжкої саркопенії між чоловіками та жінками.

Аналіз вікових особливостей показав (табл. 2), що частка осіб із пресаркопенією та тяжкою саркопенією була найбільшою в групі хворих віком >60 років і становила 58,3 та 16,7% відповідно. Тому саме в цій групі виявилося найменше пацієнтів без саркопенії.

Дослідженням встановлено асоціативний зв’язок між поширеністю саркопенії з одного боку та вищою тривалістю захворювання з іншого (табл. 3). Зокрема, якщо в групі пацієнтів із тривалістю захворювання до 5 років осіб з саркопенією взагалі не виявляли, то з тривалістю захворювання 5–10 років таких налічувалося близько 18,4%.

Ще більшими відмінності були в групі пацієнтів із тривалістю захворювання >10 років. Так, в останній групі лише в кожного п’ятого пацієнта не виявлено змін в силі, масі та функції м’язів, а частка пацієнтів із саркопенією була в 3,2 раза більшою, ніж в групі хворих з тривалістю захворювання 5–10 років.

Аналіз зв’язку між поширеністю саркопенії та серологічним варіантом РА показав, що частка осіб із саркопенією була достовірно більшою у хворих із серопозитивним варіантом РА порівняно із серо­негативним. Зокрема, частка осіб із саркопенією (включно із тяжкою саркопенією) становила 36,7% порівняно із 7,6% серед пацієнтів із серонегативним РА (p<0,05). Натомість частка осіб із пресаркопенією достовірно не відрізнялась у групах хворих з різним серологічним статусом РА (табл. 4).

Дослідженням встановлено, що супутнє ураження скелетних м’язів відмічається частіше у хворих з вищою рентгенологічною стадією РА (табл. 4). Зокрема, у пацієнтів із РА I стадії переважала частка осіб із нормальним станом скелетних м’язів (90,9%), а супутня саркопенія взагалі не реєструвалась. У хворих із II стадією частка осіб із пресаркопенією була найбільшою та становила 44,8%, тоді як частка хворих із саркопенією (включно із тяжкою саркопенією) становила лише 13,8%. У більше ніж половини хворих із III стадією відмічали супутню пресаркопенію (62,9%), тоді як частка осіб із саркопенією (включно із тяжкою саркопенією) була в 2,7 раза більшою, ніж у пацієнтів із II стадією, і дорівнювала 37,1%. Натомість у хворих із IV стадією РА кожен другий мав супутню пресаркопенію або саркопенію (включно із тяжкою саркопенією), а осіб з нормальним станом скелетних м’язів не виявилося (табл. 4).

У наступній частині нашого дослідження ми провели аналіз зв’язку між ураженням скелетних м’язів та активністю запального процесу (табл. 5). Зокрема, встановлено, що при рівнях ШОЕ вище медіани (≥18 мм/год) саркопенія та тяжка саркопенія реєструвалися достовірно частіше, ніж при рівнях ШОЕ нижче медіани, та становили 25,0 та 14,1% відповідно (p<0,05). Подібні закономірності виявляли і за рівнем СРБ, де в групі хворих зі значеннями вище медіани (≥10,2 мг/л) поширеність саркопенії та тяжкої саркопенії становила 29,5 та 18,0% відповідно, тоді як при рівнях СРБ нижче медіани такі хворі взагалі були відсутні.

Із підвищенням активності РА, оціненого за індексами DAS-28, CDAI та SDAI, також збільшувалася частка пацієнтів із саркопенією. Зокрема, у групі хворих із низькою активністю, оціненою за індексами DAS-28, CDAI та SDAI, практично не виявлено пацієнтів із супутньою саркопенією та тяжкою саркопенією. Водночас у групах хворих із помірною активністю за DAS-28, CDAI та SDAI супутня пресаркопенія реєструвалася майже у кожного другого (51,3–58,9%) хворого на РА, а частка осіб із саркопенією (включно із тяжкою саркопенією) становила 26,1; 29,4 та 30,3% відповідно.

У групі хворих із високою активністю за DAS-28, CDAI та SDAI осіб із нормальним станом скелетних м’язів не виявлено, а частка хворих із супутньою саркопенією (включно із тяжкою саркопенією) була в 2,3–2,8 раза більшою та становила 71,4; 66,7 та 85,7% відповідно.

Обговорення

Таким чином, проведені нами дослідження продемонстрували досить високу поширеність саркопенії у хворих на РА порівняно з особами конт­рольної групи. Незначне зниження м’язової маси, сили та функції скелетних м’язів виявили у 47,5% хворих на РА і лише у 13,3% осіб контрольної групи, а саркопенія (в тому числі тяжка саркопенія) відмічена у 24,2% хворих, що було в 7,3 раза частіше (p<0,05), ніж в осіб контрольної групи. Така досить висока поширеність саркопенії узгоджується з результатами й інших дослідників [9, 21].

Дослідженням не виявлено гендерних відмінностей у поширеності саркопенії, однак відмічалося зростання частки осіб із саркопенією зі збільшенням віку хворих. Зокрема, у віковій групі <45 років саркопенія виявлена у 19% хворих на РА, а в групі ≥60 років — у 27,1% осіб.

У літературі більшість наукових робіт демонструють зв’язок між розвитком саркопенії з одного боку та збільшенням віку — з іншого [9, 22]. Доволі цікавими є дані, які вказують, що саме в чоловіків віком старше 80 років зниження м’язової маси, сили та функції скелетних м’язів виявляється частіше, ніж у жінок [23]. За даними S. Kirchengast та співавторів (2009), більша частка осіб із саркопенією у віковій групі до 70 років відмічена серед жінок, а в групі >80 років, навпаки, — у чоловіків [24].

Отримані результати свідчать, що саркопенія вірогідно частіше відмічалася саме в групі хворих із найвищою тривалістю захворювання. Зокрема, таких пацієнтів (включно з тяжкою саркопенією) в групі з тривалістю захворювання >10 років було практично більш ніж у 2 рази більше, ніж із тривалістю захворювання 5–10 років. Щодо літературних даних стосовно цього питання, то вони є доволі контроверсійними. Так, за даними R. Dietzel та спів­авторів (2022), саркопенія, встановлена за критеріями EWGSOP2, асоціювалась із більшою тривалістю захворювання (відносний ризик (ВР) 1,08; 95% довірчий інтервал (ДІ) [1,02–1,36]) [5], тоді як, за даними D. Bertelle та співавторів (2022), давність захворювання не мала зв’язку з поширеністю саркопенії [25].

Нами показано, що позитивність за серологічним варіантом РА також мала асоціативний зв’язок із розвитком саркопенії, оскільки в групі хворих із серопозитивним РА саркопенія реєструвалася достовірно в 6 разів частіше, ніж із серонегативним РА (23,5 проти 3,8%, p<0,05). Літературні дані стосовно цього питання є доволі обмеженими. Однак у вищезгаданому дослідженні D. Bertelle та спів­авторів (2022) серопозитивний статус РА не збільшував частку осіб із саркопенією [25].

Дослідженням встановлено, що ураження скелетних м’язів було більш поширеним у хворих із тяжчою рентгенологічною стадією захворювання. Літературні дані стосовно цього питання також є однозначними. Зокрема, в дослідженні J. Lin та співавторів (2019), в яке увійшло 457 хворих на РА, саркопенія частіше виявлялась у групі осіб з ІІІ та ІV рентгенологічною стадіями ураження суглобів (ВР 2,660; 95% ДІ [1,443–4,904]) [8]. Подібні асоціативні взаємозв’язки отримані і в інших дослідженнях [3, 6].

Виявилося, що розвиток саркопенії безпосередньо пов’язаний з активністю запального процесу, на що вказувало збільшення частки осіб з ураженням скелетних м’язів саме в осіб з помірною та високою активністю захворювання. Так, якщо в групі хворих з помірною (за DAS-28, CDAI та SDAI) активністю захворювання саркопенія виявлялась у 15,1–17,6% хворих, то в групі з високою активністю її зафіксовано у 50,0–85,7% пацієнтів.

Отримані результати загалом узгоджуються з даними інших досліджень. Зокрема, в дослідженні J. Lin та співавторів (2019) у хворих на РА із супутньою саркопенією відмічено значно вищий рівень DAS-28(СРБ) порівняно з пацієнтами без саркопенії [8]. А в дослідженні R. Müller та спів­авторів (2019) вищі показники ШОЕ та СРБ асоціювалися зі зниженою м’язовою масою [15]. Натомість, у дослідженні M. Barone та співавторів (2018), в яке включили 76 хворих на РА віком 40–75 років, при проведенні множинного регресійного аналізу не встановлено зв’язку між розвитком саркопенії та активністю захворювання, оціненою за індексами DAS-28, CDAI та SDAI, а зв’язок саркопенії з підвищеним рівнем СРБ не досягав рівня достовірності [26].

Таким чином, результати нашого дослідження та дані літератури практично не залишають сумнівів щодо того, що саркопенія є невід’ємним елементом природного перебігу РА та тісно асоціюється зі збільшенням віку хворих, тривалістю захворювання, рентгенологічною стадією та системною запальною реакцією. Тому, на нашу думку, адекватна медикаментозна корекція запального процесу у хворих на РА, а також, відповідно, за цих умов підвищення фізичної активності, могла б сприяти попередженню розвитку ураження скелетних м’язів.

Висновки

1. Зниження м’язової маси, сили та функції скелетних м’язів виявляється у 47,5% хворих на РА, а саркопенія (в тому числі тяжка саркопенія) — у 24,2% хворих на РА та лише у 3,3% осіб контрольної групи.

2. Розвиток саркопенії асоціюється із тяжким перебігом РА. Це підтверджується наявністю асоціативних взаємозв’язків розвитку саркопенії (в тому числі тяжкої саркопенії) зі старшим віком хворих, тривалістю захворювання, серопозитивним варіантом перебігу, рентгенологічною стадією та вищою активністю запального процесу.

Список використаної літератури

• 1. Dao H.H., Do Q.T., Sakamoto J. (2011) Abnormal body composition phenotypes in Vietnamese women with early rheumatoid arthritis. Rheumatology (Oxford), 50(7): 1250–1258. doi.org/10.1093/rheumatology/ker004.
• 2. Santos M.J., Vinagre F., Canas da Silva J. et al. (2011) Body composition phenotypes in systemic lupus erythematosus and rheumatoid arthritis: a comparative study of Caucasian female patients. Clinical and experimental rheumatology, 29(3): 470–476. PMID: 21640047
• 3. Giles J.T., Ling S.M., Ferrucci L. et al. (2008) Abnormal body composition phenotypes in older rheumatoid arthritis patients: association with disease characteristics and pharmacotherapies. Arthritis and rheumatism, 59(6): 807–815. doi.org/10.1002/art.23719S.
• 4. Doğan S.C., Hizmetli S., Hayta E. et al. (2015) Sarcopenia in women with rheumatoid arthritis. European journal of rheumatology, 2(2): 57–61. doi.org/10.5152/eurjrheum.2015.0038.
• 5. Dietzel R., Wiegmann S., Borucki D. et al. (2022) Prevalence of sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis using the revised EWGSOP2 and the FNIH definition. RMD Open, 8: e002600. doi.org/10.1136/rmdopen-2022-002600.
• 6. Torii M., Hashimoto M., Hanai A. et al. (2019) Prevalence and factors associated with sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis. Modern rheumatology, 29(4): 589–595. doi.org/10.1080/14397595.2018.1510565.
• 7. Vlietstra L., Stebbings S., Meredith-Jones K. et al. (2019) Sarcopenia in osteoarthritis and rheumatoid arthritis: The association with self-reported fatigue, physical function and obesity. PloS one, 14(6): e0217462. doi.org/10.1371/journal.pone.0217462.
• 8. Lin J.Z., Liang J.J., Ma J.D. et al. (2019) Myopenia is associated with joint damage in rheumatoid arthritis: a cross-sectional study. Journal of cachexia, sarcopenia and muscle, 10(2): 355–367. doi.org/10.1002/jcsm.12381.
• 9. An H.J., Tizaoui K., Terrazzino S. et al. (2020) Sarcopenia in Autoimmune and Rheumatic Diseases: A Comprehensive Review. International journal of molecular sciences, 21(16): 5678. doi.org/10.3390/ijms21165678.
• 10. Roubenoff R., Roubenoff R.A., Cannon J.G. et al. (1994) Rheumatoid cachexia: cytokine-driven hypermetabolism accompanying reduced body cell mass in chronic inflammation. The Journal of clinical investigation, 93(6): 2379–2386. doi.org/10.1172/JCI117244.
• 11. Visser M., Pahor M., Taaffe D.R. et al. (2002) Relationship of interleukin-6 and tumor necrosis factor-alpha with muscle mass and muscle strength in elderly men and women: the Health ABC Study. The journals of gerontology. Series A, Biological sciences and medical sciences, 57(5): M326–M332. doi.org/10.1093/gerona/57.5.m326.
• 12. Mochizuki T., Yano K., Ikari K. et al. (2019) Sarcopenia-associated factors in Japanese patients with rheumatoid arthritis: A cross-sectional study. Geriatrics & gerontology international, 19(9): 907–912. doi.org/10.1111/ggi.13747.
• 13. Ngeuleu A., Allali F., Medrare L. et al. (2017) Sarcopenia in rheumatoid arthritis: prevalence, influence of disease activity and associated factors. Rheumatology international, 37(6): 1015–1020. doi.org/10.1007/s00296-017-3665-x.
• 14. Tada M., Yamada Y., Mandai K. et al. (2017) THU0157 Relationship of matrix metalloprotease 3 titer and sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis: data from the chikara study. Annals of the Rheumatic Diseases, 76(2): 260, doi: 10.1136/annrheumdis-2017-eular.2334.
• 15. Müller R., Kull M., Põlluste K. et al. (2019) Factors Associated With Low Lean Mass in Early Rheumatoid Arthritis: A Cross- Sectional Study. Medicina (Kaunas, Lithuania), 55(11): 730. doi.org/10.3390/medicina55110730.
• 16. Beenakker K.G., Ling C.H., Meskers C.G. et al. (2010) Patterns of muscle strength loss with age in the general population and patients with a chronic inflammatory state. Ageing research reviews, 9(4): 431–436. doi.org/10.1016/j.arr.2010.05.005.
• 17. Fenton C.G., Webster J.M., Martin C.S. et al. (2019) Therapeutic glucocorticoids prevent bone loss but drive muscle wasting when administered in chronic polyarthritis. Arthritis research & therapy, 21(1): 182. doi.org/10.1186/s13075-019-1962-3.
• 18. Yamada Y., Tada M., Mandai K. et al. (2020) Glucocorticoid use is an independent risk factor for developing sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis: from the CHIKARA study. Clinical rheumatology, 39(6): 1757–1764. doi.org/10.1007/s10067-020-04929-4.
• 19. Aletaha D., Neogi T., Silman A.J. et al. (2010) 2010 rheumatoid arthritis classification criteria: an American College of Rheumatology/European League Against Rheumatism collaborative initiative. Annals of the rheumatic diseases, 69(9): 1580–1588. doi.org/10.1136/ard.2010.138461.
• 20. Cruz-Jentoft A.J., Bahat G., Bauer J. et al.; Writing Group for the European Working Group on Sarcopenia in Older People 2 (EWGSOP2), and the Extended Group for EWGSOP2 (2019) Sarcopenia: revised European consensus on definition and diagnosis. Age Ageing, 48(1): 16–31. doi: 10.1093/ageing/afy169.
• 21. Torii M., Itaya T., Minamino H. et al. (2023) Management of sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis. Modern rheumatology, 33(3): 435–440. doi.org/10.1093/mr/roac095.
• 22. Cruz-Jentoft A.J. (2021) Diagnosing sarcopenia: turn your eyes back on patients. Age and ageing, 50(6): 1904–1905. doi.org/10.1093/ageing/afab184.
• 23. Shafiee G., Keshtkar A., Soltani A. et al. (2017) Prevalence of sarcopenia in the world: a systematic review and meta- analysis of general population studies. Journal of diabetes and metabolic disorders, 16: 21. doi.org/10.1186/s40200-017-0302-x.
• 24. Kirchengast S., Huber J. (2009) Gender and age differences in lean soft tissue mass and sarcopenia among healthy elderly. Anthropologischer Anzeiger; Bericht uber die biologisch-anthropologische Literatur, 67(2): 139–151. doi.org/10.1127/0003-5548/2009/0018.
• 25. Bertelle D., Bixio R., Bertoldo E. et al. (2022) POS0629 Prevalence and factors associated with sarcopenia in patients with rheumatoid arthritis. Annals of the Rheumatic Diseases, 1(81): 583. doi: 10.1136/annrheumdis-2022-eular.4552.
• 26. Barone M., Viggiani M.T., Anelli M.G. et al. (2018) Sarcopenia in Patients with Rheumatic Diseases: Prevalence and Associated Risk Factors. Journal of clinical medicine, 7(12): 504. doi.org/10.3390/jcm7120504.

Надійшла до редакції/Received: 20.01.2026
Прийнято до друку/Accepted: 24.02.2026

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *