Аналіз сфери зайнятості людей із анкілозивним спондилоартритом
Проценко Г.О.1, Тельпіс Д.Ф.1, Холопов Л.С.2
- 1ДУ «ННЦ Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», м. Київ
- 2«Центр реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету», м. Одеса
Резюме. Анкілозивний спондилоартрит (АС) різною мірою може обмежувати працездатність пацієнтів. Тож метою цього дослідження стала оцінка впливу АС у працюючих пацієнтів на їх рішення щодо подальшого працевлаштування. Матеріали та методи. Проведено перехресне дослідження працюючих та нещодавно звільнених пацієнтів з АС. Зібрано та проаналізовано демографічні дані, сфери зайнятості, фактори здоров’я, частоту загострень за 2024 р., робоче навантаження, а також інформацію про необхідність, доступність і використання додаткових допоміжних засобів на робочому місці. Для аналізу пацієнтів було розділено на групи тих, хто працює, та тих, хто за період спостереження звільнився з роботи. Результати. Нами обстежено 40 осіб, серед яких 5 (12,5%) жінок та 35 (87,5%) чоловіків, з них 26 (65%) працюють та 14 (35%) нещодавно втратили роботу. Учасники працювали в різних сферах: технологічній, комунальній, бізнесі, страхуванні, освіті, охороні здоров’я, мистецтві, науці, банківській справі, будівництві, виробництві, сільському господарстві та ін. Порівняно з нещодавно звільненими, працюючі пацієнти мали нижчий середній вік (42,2%; р=0,04) і достовірно значущо вищий рівень освіти (53,8%; р=0,04). Зайняті значно частіше працюють 40–60 год на тиждень (57,7%) порівняно з безробітними (28,5%; р=0,0002). Водночас нещодавно звільнені частіше працювали понад 60 год на тиждень до втрати працездатності (57,1 проти 7,7%; р=0,0005), що є достовірно значущо. Більшість учасників зазначили відсутність матеріально-технічного забезпечення на робочому місці: перед звільненням його бракувало у 85,7% працюючих, а серед нині працевлаштованих — у 62,2%. Працевлаштовані учасники оцінювали стан здоров’я значно вище за 100-бальною шкалою (68%), ніж нещодавно звільнені (60%; р=0,004), що є достовірно значущим. Особи, які були нещодавно звільнені, як правило, відчували більше болю, ніж ті, хто працював (61,4 проти 54,2 мм; р=0,05). Серед осіб без загострень захворювання більше були працевлаштованими (53,8%) порівняно з тими, хто мав 1–2 загострення (26,9%) або більше ніж 3 загострення на рік (19,3%). У групі нещодавно звільнених осіб ця тенденція була зворотною: лише 21,4% не мали загострень, тоді як 50% — 1–2 загострення, а 28,6% — понад 3 загострення на рік. Виявлено, що працевлаштовані мали значно кращий доступ до короткострокових відпусток (69,2 проти 14,2%; р=0,0009), гнучкий графік роботи (65,4 проти 35,7%), можливість працювати вдома (65,4 проти 21,4%; р=0,008), спецобладнання для роботи (73,1 проти 21,4%; р=0,001), оздоровчі програми (73,1 проти 35,7%), що є достовірно значущим. Водночас нещодавно звільнені частіше потребували спеціального обладнання на робочому місці (64,3 проти 15,3%; р=0,001), а також мали більшу потребу у періодах відпочинку та оздоровчих програмах, які вони використовували частіше, ніж працюючі. Висновки. Фактори здоров’я, пов’язані з АС, негативно пов’язані із зайнятістю. Ті, хто нещодавно звільнився, повідомили про погіршення стану здоров’я, збільшення вираженості болю та підвищення частоти загострень впродовж останнього року. Ці дані підкреслюють важливість лікування захворювання, зокрема тяжкості симптомів, як частину стратегії збереження працевлаштування, тим самим посилюючи потребу в фармакотерапії, фізіотерапії або спеціальному обладнанні. Таким чином, підтримка людей з АС у працевлаштуванні може бути ефективнішою шляхом забезпечення гнучкого графіка, дистанційної роботи, короткострокових відпусток і спеціального обладнання на робочому місці.
DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.20255
Анкілозивний спондилоартрит (АС) є хронічним аутоімунним запальним артритом хребта з різноманітною клінічною картиною. Хронічний біль у спині поєднаний з тривалою ранковою скутістю, такими суглобовими проявами, як периферичні артрити, ентезити, дактиліти, та позасуглобовими проявами, як-от псоріаз шкіри, передні увеїти, залучення внутрішніх органів. Пік захворюваності на АС припадає на працездатний віковий період — 25–35 років. Хвороба дебютує в 10–20% випадків до віку 18 років, проте слід зазначити, що у віці старше 50 років цей показник становить 5–10% випадків [1]. АС є одним із найпоширеніших причин зниження працездатності населення. Проведено аналіз 7018 історій хвороб у міському ревматологічному відділенні міста Одеси за період 2013–2022 рр., який показав зростання частки хворих на АС з 13 до 25% [2]. Несвоєчасний початок лікування призводить до функціональної недостатності хребта та суглобів і навіть до інвалідизації внаслідок ураження осьового скелета, периферичних суглобів та внутрішніх систем органів.
Нові методи лікування дали змогу покращити контроль за ступенем активності аутоімунного захворювання, тим самим підвищили якість життя хворих та їх працездатність. АС потребує постійного прийому лікарських засобів, спостереження фахівців.
Мета дослідження: підвищити обізнаність щодо працевлаштування осіб з АС шляхом вивчення типів робочих галузей, контекстів та підтримки, необхідних для оцінки якості. Це дослідження надає розуміння про працюючих та нещодавно звільнених, практики на робочому місці, що допоможе полегшити цільове пристосування на робочому місці для осіб з АС.
Матеріали та методи
Проведено перехресне дослідження працюючих та нещодавно звільнених осіб. До участі залучено людей, що отримували консультування та стаціонарне лікування в межах ревматологічного відділення Центру реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету. Критеріями включення були пацієнти, які мали принаймні 1 рік встановленого діагнозу, поточну роботу (стаж роботи не менше 1 року, професійна зайнятість 40 год на тиждень), віком 18–60 років. Учасники дослідження дали письмову згоду щодо обробки персональних даних, перевірки відповідності вимогам. Пацієнтам було проведено комплекс клінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження відповідно до завдань дослідження. Використовувалися такі методи: загальноклінічне обстеження пацієнтів, лабораторна діагностика, рентгенографія, магнітно-резонансна томографія (МРТ) суглобів та хребта.
Збір даних. Зібрано дані про демографічні показники, фактори здоров’я, робочі умови, якість проведеної річної роботи, тривалість робочого тижня.
Демографічна характеристика. Демографічні дані включали стать, вік, ступінь отриманої освіти, умови проживання, сімейний стан, минулорічний дохід.
Праця. Отримано дані про ступінь освіти, стаж роботи, тривалість робочого тижня, умови роботи, графік роботи, фізичну активність під час роботи, роботу поза робочим місцем, контроль обов’язків, робоче навантаження, інформацію щодо потреби, доступності і використання підтримки на робочому місці. Продуктивність на робочому місці вимірювали за допомогою опитування щодо продуктивності праці, погіршення активності, зміни тривалості робочого дня за станом здоров’я.
Стан здоров’я. Зібрано дані щодо наявних супутніх захворювань, хірургічних втручань, травм, що потребували надання лікарняного листа, протягом 2024 р. У пацієнтів отримано інформацію щодо самооцінки стану здоров’я за 2024 р., їх зв’язок зі змінами стану здоров’я, кількістю загострень та їх ступеня активності, ускладнень.
Аналізи. Для узагальнення даних використовували описову статистику. Для порівняння безперервних даних використовували тести χ² для порівняння дихотомічних даних між групами зайнятості та безробітних. Для оцінки значущості відмінностей відносних показників між групами використовували поправку Бонферроні; значущість вважалась достовірною при рівнях р<0,05.
Результати дослідження
Учасники. Опитано 40 осіб з АС, з них 5 (12,5%) жінок та 35 (87,5%) чоловіків. 26 осіб (65%) були працевлаштованими та 14 осіб (35%) — безробітними, але працювали протягом останніх 2 років, 50% з них брали лікарняний у зв’язку із загостренням АС. Серед безробітних 21,4% не працювали через АС, 28,5% пацієнтів шукали нову роботу, 14,4% були пенсіонерами, 35,7% звільнилися з невстановлених причин.
Демографічні фактори. Стать пацієнтів не відрізнялася за статусом зайнятості, співвідношення жінок до чоловіків становило 15,4 до 84,6% працевлаштованих проти нещодавно звільнених — 7,2 до 92,8% (табл. 1). Учасники, які працювали, були молодшими за безробітних (середній вік 42,2 проти 45,7 року; р=0,044), різниця досягла статистичної значущості. Більша частина учасників з вищою освітою були працевлаштовані порівняно з безробітними (53,8 проти 21,4%; р=0,04), різниця є статистично значущою. Середня освіта частіше відмічена серед безробітних (78,6 проти 46,2%; р=0,0001). Сімейний стан не пов’язаний зі статусом зайнятості. У групі «зайнятих» значно більше людей без партнера згідно із сімейною зайнятістю (34,6 проти 14,3%; р=0,008), що свідчить про те, що у групі зайнятих значно більше людей без партнера.
| Працевлаштовані
(n=26) |
Нещодавно звільнені
(n=14) |
р1 | |
|---|---|---|---|
| Середній вік, роки (m±SD): | 42,2±9,8 | 45,7±8,2 | 0,04 |
| Стать, n (%): | |||
|
4 (15,4) | 1 (7,2) | 0,45 |
|
22 (84,6) | 13 (92,8) | 0,45 |
| Освіта, n (%): | |||
|
14 (53,8) | 3 (21,4) | 0,04 |
|
12 (46,2) | 11 (78,6) | 0,0001 |
| Сімейний стан, n (%): | |||
|
17 (65,4) | 10 (71,4) | 0,69 |
|
7 (26,9) | 3 (21,4) | 0,7 |
|
2 (7,7) | 1 (7,2) | 0,94 |
| Поточна сімейна зайнятість, n (%): | |||
|
10 (38,5) | 7 (50,0) | 0,48 |
|
7 (26,9) | 5 (35,7) | 0,45 |
|
9 (34,6) | 2 (14,3) | 0,008 |
Примітка. р1 — рівень р для порівняння між групами, відмінності вважали достовірними при р<0,05.
Cфери зайнятості. Повна зайнятість частіше відмічалася в групі «зайнятих» (20 проти 8 осіб групи «нещодавно звільнених»), однак р=0,19, що вказує на незначущу статистичну різницю. Самозайнятість майже вдвічі частіше зафіксована серед безробітних порівняно із зайнятими (42,8 проти 23,1%; р=0,19), проте ця відмінність також не є статистично значущою. Cферами зайнятості, в яких учасники працювали, є банківська справа / страхування (n=4; 10%), бізнес / технології (n=12; 30%), освіта / здоров’я / наука / мистецтво (n=12; 30%), будівництво / комунальні послуги (n=4; 10%), виробництво / сільське господарство (n=3; 7,5%) та інше (n=5; 12,5%).
В усіх категоріях сфер діяльності немає статистично значущих відмінностей (усі р>0,1), що свідчить про відносно рівномірний розподіл зайнятості між «працевлаштованими» та «нещодавно звільненими». Працевлаштовані частіше працюють у малих компаніях (69,2%), ніж нещодавно звільнені (57,1%), проте це не є статистично значущим (р=0,21). Для великих компаній (>100 осіб) відмінності між групами також не є значущими (р=0,44). Неповний робочий день частіше прослідковується серед нещодавно звільнених (35,7%), ніж працевлаштованих (34,6%).
Працевлаштовані частіше змінювали місце роботи через стан здоров’я (30,7%), ніж нещодавно звільнені (35,7%; р=0,02). Нещодавно звільнені частіше брали відпустку (50%), ніж працевлаштовані (23,1%; р=0,08). Працевлаштовані значно частіше працюють 40–60 год на тиждень (57,7%), ніж безробітні (28,5%; р=0,0002), проте нещодавно звільнені частіше працювали понад 60 год на тиждень до втрати роботи (57,1%), ніж працевлаштовані (7,7%; р=0,0005).
Організаційна підтримка була відсутня у 85,7% безробітних та 69,2% працевлаштованих. Працевлаштовані частіше повідомляли про робочий стрес (92,3%) порівняно з нещодавно звільненими (78,6%), що є серйозною проблемою. Нещодавно звільнені частіше мали обмеження активності на робочому місці через стан здоров’я (64,3%), ніж працевлаштовані (57,7%; р=0,03). В обох групах схожа частка учасників повідомляла про вплив хвороби на якість роботи, і ця різниця не є значущою (р=0,94) (табл. 2).
| Працевлаштовані
(n=26) |
Нещодавно звільнені
(n=14) |
р1 | |
|---|---|---|---|
| Характеристика роботи, n (%): | |||
|
20 (76,9) | 8 (57,2) | 0,19 |
|
6 (23,1) | 6 (42,8) | 0,19 |
| Сфера зайнятості, n (%): | |||
|
2 (7,7) | 2 (14,3) | 0,5 |
|
9 (34,6) | 3 (21,4) | 0,38 |
|
10 (38,5) | 2 (14,3) | 0,11 |
|
1 (3,8) | 3 (21,4) | 0,07 |
|
2 (7,7) | 1 (7,2) | 0,94 |
|
2 (7,7) | 3 (21,4) | 0,21 |
| Розмір компанії, n (%): | |||
|
18 (69,2) | 8 (57,1) | 0,21 |
|
8 (30,8) | 6 (42,9) | 0,44 |
| Кількість годин праці, n (%): | |||
|
17 (65,4) | 9 (64,3) | 0,94 |
|
9 (34,6) | 5 (35,7) | 0,01 |
| Зміна місця роботи через АС, n (%): | |||
|
8 (30,7) | 5 (35,7) | 0,02 |
|
17 (65,3) | 9 (64,3) | 0,94 |
| Відпустка за останній рік, n (%): | |||
|
6 (23,1) | 7 (50,0) | 0,08 |
|
20 (76,9) | 7 (50,0) | 0,08 |
| Кількість робочих годин за тиждень, n (%): | |||
|
9 (34,6) | 2 (14,4) | 0,18 |
|
15 (57,7) | 4 (28,5) | 0,0002 |
|
2 (7,7) | 8 (57,1) | 0,0005 |
| Наявність організаційної підтримки на робочому місці, n (%): | |||
|
8 (30,8) | 2 (14,3) | 0,25 |
|
18 (69,2) | 12 (85,7) | 0,25 |
| Робочий стрес, n (%): | |||
|
24 (92,3) | 11 (78,6) | 0,21 |
|
2 (7,7) | 3 (21,4) | 0,21 |
| Обмеження активності на робочому місці, n (%): | |||
|
15 (57,7) | 9 (64,3) | 0,68 |
|
11 (42,3) | 5 (35,7) | 0,03 |
| Вплив захворювання на якість роботи, n (%): | |||
|
17 (65,4) | 9 (35,7) | 0,94 |
|
9 (34,6) | 5 (64,3) | 0,94 |
Примітка. р1 — рівень р для порівняння між групами, відмінності вважали достовірними при р<0,05.
Фактори здоров’я. Працюючі відмічають кращу самооцінку здоров’я (68 мм), ніж нещодавно звільнені (60 мм), р=0,003, що є статистично значущим (табл. 3). Серед тих, хто не мав загострень захворювання, більше осіб були працевлаштованими (53,8%) порівняно з тими, хто мав 1–2 (26,9%) або більше ніж 3 загострення на рік (19,3%). У групі тих, хто нещодавно був звільнений, ця тенденція була зворотною: лише 21,4% не мали загострень, тоді як 50% — 1–2 загострення, а 28,6% — понад 3 загострення на рік.
| Працевлаштовані
(n=26) |
Нещодавно звільнені
(n=14) |
р1 | |
|---|---|---|---|
| Самооцінка здоров’я (0–100), мм | 68 | 60 | 0,003 |
| Біль (0–100), мм | 54 | 61 | 0,001 |
| Варіабельність здоров’я (1–100), мм | 30 | 31 | 0,16 |
| Передбачуваність (1–100), мм | 24 | 27 | 0,001 |
| Втома (1–100), мм | 35 | 22 | 0,002 |
| Загострення за рік, n (%): | |||
|
14 (53,8) | 3 (21,4) | 0,04 |
|
7 (26,9) | 7 (50,0) | 0,14 |
|
5 (19,3) | 4 (28,6) | 0,49 |
Примітки. Значення виражено за візуальною шкалою (ВАШ), де *0 — відсутність болю, а 100 — найгірший можливий біль;
р1 — рівень р для порівняння між групами, відмінності вважали достовірними при р<0,05.
Робочі місця. Працевлаштовані мають значно кращий доступ до низки умов на робочому місці: короткострокових відпусток (69,2 проти 14,2%; р=0,0009), гнучкий графік роботи (65,4 проти 35,7%; р=0,07), можливість працювати вдома (65,4 проти 21,4%; р=0,008), спецобладнання для роботи (73,1 проти 21,4%; р=0,001), оздоровчі програми (73,1 проти 35,7%; р=0,02) (табл. 4). Учасники, які нещодавно втратили роботу, достовірно частіше повідомляли про потребу у спеціальному обладнанні робочого місця (64,3 проти 15,3%; р=0,001), необхідність додаткових періодів відпочинку протягом робочого дня (64,3 проти 30,7%; р=0,04). Також у цій групі частіше відзначалася потреба в участі в оздоровчих програмах (85,7 проти 57,7%; р=0,07). Крім того, безробітні частіше фактично користувалися оздоровчими програмами порівняно з працевлаштованими.
| Працевлаштовані
(n=26) |
Нещодавно звільнені
(n=14) |
р | |
|---|---|---|---|
| Гнучкий робочий графік, n (%): | |||
|
24 (92,3) | 11 (78,6) | 0,21 |
|
17 (65,4) | 5 (35,7) | 0,07 |
|
5 (23,1) | 5 (35,7) | 0,25 |
| Більше можливості щодо користі для здоров’я, n (%): | |||
|
20 (76,9) | 11 (78,6) | 0,9 |
|
21 (80,7) | 5 (35,7) | 0,004 |
|
3 (11,5) | 5 (35,7) | 0,06 |
| Короткострокова відпустка, n (%): | |||
|
14 (53,8) | 8 (57,1) | 0,84 |
|
18 (69,2) | 2 (14,2) | 0,0009 |
|
6 (23,1) | 2 (14,2) | 0,5 |
| Більше періодів відпочинку, n (%): | |||
|
8 (30,7) | 9 (64,3) | 0,04 |
|
4 (15,3) | 2 (14,2) | 0,92 |
|
4 (15,3) | 1 (7,1) | 0,45 |
| Спеціальне обладнання для роботи, n (%): | |||
|
4 (15,3) | 9 (64,3) | 0,001 |
|
19 (73,1) | 3 (21,4) | 0,001 |
|
3 (11,5) | 2 (14,2) | 0,8 |
| Зміни посадових обов’язків, n (%): | |||
|
7 (26,9) | 7 (50,0) | 0,14 |
|
3 (11,5) | 5 (35,7) | 0,06 |
|
1 (3,8) | 1 (7,1) | 0,64 |
| Можливість працювати вдома час від часу, n (%): | |||
|
18 (69,2) | 11 (78,6) | 0,52 |
|
17 (65,4) | 3 (21,4) | 0,008 |
|
7 (26,9) | 2 (14,2) | 0,36 |
| Оздоровчі програми, n (%): | |||
|
15 (57,7) | 12 (85,7) | 0,07 |
|
19 (73,1) | 5 (35,7) | 0,02 |
|
6 (23,1) | 4 (28,6) | 0,7 |
Примітка. Щоб врахувати численні порівняння, була застосована поправка Бонферроні з рівнем значущості р<0,009.
Обговорення результатів
Це дослідження дає нову інформацію щодо зайнятості серед людей з АС, зокрема тих, хто продовжує працювати, і тих, хто нещодавно звільнився. Результати цього дослідження вказують, що нездатність зберегти роботу серед хворих на АС зумовлена не тільки фактором захворюваності; радше зайнятість також пов’язана з демографічним чинником та умовами праці. Багато хто продовжує працювати, має гнучкий графік, доступ до короткочасних відпусток, можливість працювати дистанційно час від часу, що являє собою ключову перевагу між двома групами. Такі самі висновки були зроблені в дослідженні Марко Гаррідо-Кумбрера та інших авторів, яке мало назву «Європейська карта АС: аналіз точки зору пацієнта — аналіз 2846 пацієнтів у 13 країнах» за 2019 р.[3]. Однак незважаючи на те, що працюючі краще оцінюють своє здоров’я, вони відчувають більше втоми та стресу, а нещодавно звільнені частіше мали 1–2 загострення на рік та потребували матеріально-технічного забезпечення робочого місця, зміни посадових обов’язків, додаткового відпочинку та гнучкого графіку.
Фактори здоров’я, пов’язані з АС, негативно впливають на зайнятість. Такі самі результати виявлені в іншій дослідницькій роботі, в якій описані проблеми, пов’язані з роботою, фізичним та психологічним навантаженням, у канадських пацієнтів із АС, опублікованій у 2023 р. [4]. Особи, які нещодавно звільнилися, повідомили про погіршення стану здоров’я, збільшення вираженості болю та підвищення частоти загострень впродовж останнього року.
Більшість пацієнтів із АС у цьому дослідженні працювали в сфері банківської справи, страхування, бізнесу, технологій, освіти, здоров’я, мистецтва, зазвичай в офісі, виконуючи адміністративні, канцелярські або управлінські завдання. Однак майже половина безробітних учасників раніше працювала у цих сферах діяльності.
Це може вказувати на високий рівень незадоволених потреб в умовах зайнятості. Найбільше безробітних у категоріях «інше», «будівництво / комунальні послуги», «фінанси / страхування», проте найменше — «освіта / охорона здоров’я / мистецтво» та «бізнес / технології».
Ця інформація буде корисна для роботодавців та лікарів для надання належної підтримки та пристосувань для хворих на АС. На робочих місцях рекомендується створювати умови та підтримку, наприклад чергувати періоди праці та відпочинку, зміну робочої діяльності, гнучкий графік роботи, а лікарям пропонується більше дізнаватися про роботу своїх пацієнтів.
Ці дані можуть бути використані для розробки галузевих напрямів у практиці щодо влаштування робочого місця. Освіта чинить суттєвий вплив на зайнятість — більша частина учасників з вищою освітою були працевлаштовані, ніж нещодавно звільнені. Проте необхідне додаткове дослідження щодо детальнішого вивчення сфери вимог та організації підтримки хворих на АС на робочому місці.
Висновки
1. Отже, матеріально-технічне забезпечення робочих умов і підтримки для людей з АС можуть допомогти зберегти їх працевлаштування і покращити якість життя.
2. Виявлено більшу частину безробітних у «будівництві», «фінансах / страхуванні», найменше — в «освіті», «охороні здоров’я» та «бізнесі». Це може допомогти з оптимізацією умов праці в цих галузях.
3. Особи з вищою освітою частіше працевлаштовані, що підкреслює важливість освіти для зайнятості.
4. Звільнені часто стикаються з обмеженнями щодо доступності робочих місць, надмірного навантаження і відсутності гнучкості графіку робіт.
5. Для підтримки працевлаштування рекомендується забезпечити гнучкий графік роботи, зміни на робочому місці, спеціальне обладнання для інвалідів, а лікарям — врахувати умови праці пацієнтів.
Список використаної літератури
- 1. Zhuravlova L., Oliinyk M. (2020) Анкілозивний спондиліт (лекція). Практикуючий лікар, (3–4): 41–48. plr.com.ua/index.php/journal/article/view/605.
- 2. Аналіз динаміки структури ревматологічної патології за період 2013–2022 рр. (за даними ревматологічного відділення міста Одеси) (2023) Ревматологічний журнал, 93(3). http://www.rheumatology.kiev.ua/article/18078/tezi-naukovo-praktichnoї-konferencziї-vseukraїnskij-revmatologichnij-forum-2023-z-mizhnarodnoyu-uchastyu-25-27-zhovtnya-2023-r.
- 3. Garrido-Cumbrera M., Poddubnyy D., Gossec L. et al.; EMAS Working Group (2019) The European Map of Axial Spondyloarthritis: Capturing the Patient Perspective-an Analysis of 2846 Patients Across 13 Countries. Curr. Rheumatol. Rep. Mar 12; 21(5): 19. Doi: 10.1007/s11926-019-0819-8. PMID: 30868287; PMCID: PMC6449283.
- 4. Inman R.D., Garrido-Cumbrera M., Chan J. et al. (2023) Work-Related Issues and Physical and Psychological Burden in Canadian Patients With Axial Spondyloarthritis: Results From the International Map of Axial Spondyloarthritis. J. Rheumatol. May; 50(5): 625–633. Doi: 10.3899/jrheum.220596. Epub 2022 Dec 1. PMID: 36455954.
Відомості про авторів
Проценко Галина Олександрівна — докторка медичних наук, професорка, головна наукова співробітниця відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», м. Київ.
ORCID ID: 0000-0001-9328-4839
Тельпіс Діана Федорівна — курсантка відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», м. Київ.
E-mail: dianatelpis6@gmail.com
ORCID ID: 0009-0000-0642-5825
Холопов Леонід Семенович — доцент кафедри внутрішньої медицини № 2 з післядипломною освітою Одеського національного медичного університету, м. Одеса.
E-mail: kholopov@ukr.net
ORCID ID: 0000-0002-3803-8827
Надійшла до редакції/Received: 10.12.2025
Прийнято до друку/Accepted: 16.12.2025
Leave a comment