Метаболічні порушення у пацієнтів із псоріатичним артритом

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.19813
УДК 612.397:616.721-002+616.517 -085

Псоріатичний артрит (ПсА) — це хронічне імунозапальне захворювання, яке уражує до 30% пацієнтів із псоріазом. Його клінічна картина надзвичайно варіабельна та може включати ураження периферичних суглобів, осьового скелету, шкірного покриву та ентезити. Останніми роками все більше уваги приділяється ролі метаболічних порушень — таких як гіперурикемія, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, інсулінорезистентність — у прогресуванні ПсА та підвищенні системного запального навантаження [1–3].

За даними літератури, дисліпідемія є однією з найчастіших супутніх патологій при ПсА з поширеністю, що суттєво перевищує аналогічні показники серед загальної популяції та навіть пацієнтів із ізольованим псоріазом [4, 5]. Патофізіологічно хронічне запалення при ПсА зумовлює зміщення ліпідного профілю в атерогенний бік — підвищення рівнів загального холестерину, тригліцеридів, ліпо­протеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та зниження ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) [6, 7].

Ці зміни тісно пов’язані із запальним навантаженням: підвищення рівня тригліцеридів та зниження ЛПВЩ корелюють із високими значеннями С-реактивного білка, що свідчить про наявність взаємозалежності між активністю ПсА та ліпідним дисбалансом [8]. Зниження рівня ЛПВЩ також асоціюється зі зростанням активності трансаміназ, що свідчить про можливу участь печінки в метаболічному компоненті перебігу захворювання [9].

Гіперурикемія, яка виявляється у близько 30% пацієнтів із ПсА, може виступати не лише як метаболічний маркер, але й як чинник формування особливого фенотипу захворювання. Концепція «Psout» (перекриття ПсА та подагри) передбачає, що відкладення кристалів сечової кислоти та гіперурикемія можуть зумовлювати швидший розвиток деструктивних змін у суглобах та погіршення прогнозу ПсА [10]. Крім того, поєднання дисліпідемії та гіперурикемії у пацієнтів із ПсА, ймовірно, пов’язане з інтенсифікацією системного запалення, частішим виявленням ентезитів і ураженням печінки, що свідчить про складну взаємодію метаболічних і запальних процесів [11–13].

Попри зростаючий інтерес до цієї проблематики, взаємозв’язок між метаболічними порушеннями та тяжкістю ПсА залишається недостатньо вивченим, особливо в популяціях Східної Європи.

Мета дослідження: оцінити метаболічний профіль і пов’язані з ним запальні маркери у пацієнтів із ПсА з наявністю та без гіперурикемії, а також визначити кореляції між ліпідними порушеннями, ураженням печінки та тяжкістю перебігу захворювання.

Матеріали та методи

Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів із ПсА, а саме: 98 осіб (75 чоловіків та 23 жінки) віком 19–73 років із ПсА (64 особи з комбінованою та 34 — з периферичною формою ураження суглобів), які перебували на лікуванні у відділенні некоронарних хвороб серця, терапії та ревматології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України» у 2023–2025 рр. Діагноз ПсА встановлювали за критеріями Classification of Psoriatic Arthritis (CASPAR) 2006 р. [14]. З історій хвороб взято наступні показники: загальноклінічні, лабораторні (визначення маркерів запалення, рівня сечової кислоти, загальний холестерин, ЛПНЩ, ЛПВЩ та тригліцеридів, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ) й інструментальні (рентгенологічне дослідження суглобів, ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини (ОЧП)), а також дані щодо терапії, яку вони отримували.

Рентгенологічне дослідження за допомогою стаціонарного рентгенівського приладу Flexavision (Shimadzu Corporation); УЗД проводилося за допомогою апарату Toshiba Artida SSH-880CV. Крім того, використані методи біомедичної статистики, для статистичного аналізу використовували медіану та міжквартильний інтервал (Me, IQR). Застосовували програмно-математичний комплекс для персонального комп’ютера «Microsoft Excel 2007» (Microsoft) та комп’ютерні програми для статистичного аналізу та обробки даних «Statistica^® 6.0» (StatSoft Inc., США), « SPSS Statistics 20» (IBM, США). Вірогідність різниці визначали з перевіркою «нульової гіпотези», за допомогою методів непараметричної статистики U-критерій Манна — Уїтні (для незалежних груп). При р<0,05 розбіжності вважали статистично вірогідними. Для дослідження взаємозв’язку кількісних показників використовували кореляційний аналіз, обчислювали критерій Спірмена (r).

До обмежень дослідження належать ретроспективний характер дослідження, обмежений розмір вибірки, нерівномірний розподіл пацієнтів за видами терапії, а також відсутність довгострокового спостереження для оцінки динаміки змін ліпідного профілю. Крім того, не враховувалися фактори харчування, фізичної активності та прийому супутніх препаратів, які могли вплинути на метаболічні показники.

Результати дослідження

У табл. 1 наведено порівняння розподілу супутньої патології в нашому дослідженні та дослідженнях останніх років. Як можна побачити, у наших пацієнтів серед коморбідної патології превалювали артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, гіперурикемія та стеатоз печінки.

У нашому дослідженні із 98 пацієнтів з ПсА у 46 пацієнтів виявлено підвищений рівень загального холестерину, що становить 47%, у 34 — підвищений рівень тригліцеридів, що становить 34%, та знижений рівень ЛПВЩ — 24 пацієнти, що становить 24%, підвищений рівень ЛПНЩ — у 51 пацієнта, що становить 52%. Середні значення показників ліпідного профілю наведені в табл. 2.

При дослідженні кореляційних зв’язків виявлений середньої сили статистично значущий кореляційний зв’язок між параметрами сечової кислоти та рівнем тригліцеридів (r=0,52) р≤0,000001, середньої сили зворотний — з рівнем ЛПВЩ (r=–0,44) р≤0,000005 та не виявлено зв’язку з рівнями холестерину, ЛПНЩ за критерієм Спірмена. Також отримано слабкий статистичний зв’язок між рівнем тригліцеридів та АлАТ (r=0,3) р≤0,0002, АсАТ (r=0,21) р=0,029, рівнем СРБ (r=0,38) р=0,000115, слабкий статистичний зворотний зв’язок між рівнем ЛПВЩ та АлАТ (r=–0,35) р≤0,001, АсАТ (r=–0,25) р=0,027 та СРБ (r=–0,21) р=0,034. Згідно з нашим спостереженням, в групі ПсА за даними УЗД виявлено стеатоз печінки у 22,4% пацієнтів. Це може свідчити про більшу кількість пацієнтів із метаболічно-асоційованою хворобою печінки у цій когорті пацієнтів. При дослідженні кореляційних зв’язків за критерієм Спірмена холестерину, ЛПНЩ подіб­них даних не отримано. Крім того, ми досліджували кореляційні зв’язки між рентгенологічною стадією, сакроілеїтом та показниками ліпідного профілю, проте статистично достовірного зв’язку не відмічено.

Ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів на ПсА також показав, що комбіновану терапію отримували 17, біологічну — 22, синтетичну — 59 пацієнтів.

Як показано у табл. 3, найнижчі рівні холестерину, тригліцеридів та ЛПНЩ зафіксовані у групі комбінованої терапії, проте статистично достовірної різниці не отримано за U-критерієм Манна — Уїтні. Це може свідчити про необхідність застосування у складі терапії пацієнтів із ПсА та порушенням ліпідного обміну комбінації синтетичних та біологічних агентів.

Обговорення

Дисліпідемія є одним із найбільш частих метаболічних порушень при ПсА і, як показують результати нашого дослідження, відмічається у понад половини пацієнтів (52%). Ці дані узгоджуються з попередніми публікаціями, які свідчать про суттєво вищу поширеність порушень ліпідного обміну серед хворих на ПсА порівняно із загальною популяцією та навіть пацієнтами із псоріазом без суглобового ураження [4, 5].

Встановлений зв’язок між дисліпідемією та підвищеними рівнями СРБ, трансаміназ, а також знижений рівень ЛПВЩ у пацієнтів із гіперурикемією та підвищеним рівнем тригліцеридів підтверджують гіпотезу про наявність взаємозв’язку між системним запаленням, ураженням печінки та метаболічними змінами [7–9]. Хоча середній рівень загального холестерину у досліджуваній когорті не був значно вищим за пороговий (Me=5,40 ммоль/л), підвищення рівнів ЛПНЩ та тригліцеридів у понад третини пацієнтів вказує на атерогенну трансформацію ліпідного профілю.

Особливої уваги заслуговують результати аналізу за видами терапії. Найнижчі рівні тригліцеридів та ЛПНЩ виявлені у групі пацієнтів, які отримували комбіновану терапію (синтетичну + біологічну), хоча статистично достовірна різниця з іншими групами не виявлена. Ці дані збігаються з повідомленнями про потенційний позитивний вплив біологічної терапії, зокрема інгібіторів фактора некрозу пухлин (ФНП), на деякі компоненти ліпідного профілю [8, 15].

Дисліпідемія вважається одним із ключових компонентів кардіометаболічного ризику при ПсА. У зв’язку з цим підходи до лікування мають враховувати не лише протизапальний ефект препаратів, а й їхній потенційний вплив на ліпідний обмін. Зважаючи на превалювання у структурі коморбідності гіперліпідемії, артеріальної гіпертензії, гіперурикемії та стеатогепатозу, рекомендовано розглядати можливість застосування гіполіпідемічної терапії як складової довготривалого менеджменту таких пацієнтів [3, 6, 16].

Крім того, за даними систематичних оглядів, дисліпідемія при ПсА асоціюється не лише з підвищеним серцево-судинним ризиком, а й з вищим ризиком ентезитів та деструктивних змін суглобів [17]. Це підкреслює важливість моніторингу ліпідного профілю не лише як фактора загального ризику, а й як можливого предиктора тяжкості перебігу самого артриту. Дослідження також вказують, що навіть при нормальних рівнях загального холестерину зміни у фракціях ЛПВЩ та ЛПНЩ можуть свідчити про перебудову ліпідного метаболізму на тлі хронічного запалення [18, 19, 21].

Нарешті, клінічно значущим є той факт, що інгібітори ФНП-α хоча й можуть впливати на зростання окремих ліпідних фракцій (наприклад тригліцериди), водночас знижують рівень ліпо­протеїну, що є незалежним фактором серцево-судинного ризику [20]. Таким чином, їхній вплив на ліпідний обмін потребує подальшого дослідження з акцентом не лише на кількісні показники, а й на функціональні властивості ліпідів.

Отже, результати нашого дослідження підтверджують важливість раннього виявлення та корекції ліпідних порушень у пацієнтів із ПсА, зокрема в контексті індивідуалізованої терапії з урахуванням супутніх метаболічних змін.

Висновки

У пацієнтів із ПсА виявляється високий рівень метаболічних порушень, зокрема гіперліпідемії (52%), артеріальної гіпертензії (39,7%), гіпер­урикемії (30%) та стеатогепатозу (22,4%).

Встановлено статистично значущі кореляційні зв’язки між компонентами ліпідного профілю та біомаркерами запалення і печінковими ферментами.

Застосування комбінованої базисної терапії (біологічної + синтетичної) асоціювалося з більш сприятливими показниками ліпідного профілю.

Список використаної літератури

• 1. Ogdie A, Weiss P. (2015) The Epidemiology of Psoriatic Arthritis. Rheum. Dis. Clin. North Am.; 41(4): 545–568.
• 2. Mease P.J., Gladman D.D., Papp K.A. et al. (2013) Prevalence of rheumatologist-diagnosed psoriatic arthritis in patients with psoriasis in European/North American dermatology clinics. J. Am. Acad. Dermatol.; 69(5): 729–735.
• 3. Gladman D.D., Antoni C., Mease P. et al. (2005) Psoriatic arthritis: Epidemiology, clinical features, course, and outcome. Ann. Rheum. Dis.; 64(Suppl. 2): ii14–ii17.
• 4. Widawski L., Fabacher T., Spielmann L. et al. (2022) Psoriatic arthritis with hyperuricemia: more peripheral, destructive, and challenging to treat. Clin. Rheumatol.; 41(5): 1421–1429.
• 5. Felten R., Widawski L., Duret P.M. et al. (2025) Convergence of Psoriatic Arthritis and Hyperuricemia: A Review of Emerging Data from This New Concept Called «Psout». Gout Urate Crystal. Depos. Dis.; 3(1): 4.
• 6. Perković D., Petrić M., Maleš M. et al. (2025) Biological Disease-Modifying Antirheumatic Drugs Decrease Uric Acid Levels in the Sera of Patients with Psoriatic Arthritis. Curr. Issues Mol. Biol.; 47(3): 142.
• 7. Moshrif A., Mosallam A., Mohamed E.E. et al. (2017) Subclinical enthesopathy in patients with psoriasis and its association with other disease parameters: a power Doppler ultrasonographic study. Eur. J. Rheumatol.; 4(1): 24–28.
• 8. Pineda C., Amezcua-Guerra L.M., Solano C. et al. (2011) Joint and tendon subclinical involvement suggestive of gouty arthritis in asymptomatic hyperuricemia: an ultrasound controlled study. Arthritis Res. Ther.; 13(1): R4.
• 9. Hu S.C.S., Lin C.L., Tu H.P. (2019) Association between psoriasis, psoriatic arthritis and gout: A nationwide population-based study. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol.; 33(3): 560–567.
• 10. Sherri A., Mortada M.M., Makowska J. et al. (2024) Understanding the interplay between psoriatic arthritis and gout: «Psout». Rheumatol. Int.; 44(12): 2699–2709.
• 11. Lai T.L., Yim C.W., Wong P.Y. et al. (2018) Hyperuricemia in Asian psoriatic arthritis patients. Int. J. Rheum. Dis.; 21(4): 843–849.
• 12. Gudu T., Peltea A., Balanescu A. et al. (2017) AB0790 Hyperuricemia in psoriatic arthritis: Prevalence and associated factors. Ann. Rheum. Dis.; 76(Suppl. 2): 1333–1334.
• 13. Chu B.B.R., Pereira da Cunha J.P.V.V., Marcon J.M.T. et al. (2021) Does Disease Activity Influence the Levels of Uric Acid in Psoriatic Arthritis? Open Rheumatol. J.; 15: 57–64.
• 14. Taylor W., Gladman D., Helliwell P. et al.; CASPAR Study Group (2006) Classification criteria for psoriatic arthritis: Development of new criteria from a large international study. Arthritis Rheum.; 54(8): 2665–2673.
• 15. AlJohani R., Polachek A., Ye J.Y. et al. (2018) Characteristic and Outcome of Psoriatic Arthritis Patients with Hyperuricemia. J. Rheumatol.; 45(2): 213–217.
• 16. Felten R., Duret P.M., Gottenberg J.E. et al. (2020) At the crossroads of gout and psoriatic arthritis: «psout». Clin. Rheumatol.; 39(5): 1405–1413.
• 17. Hagino T., Saeki H., Fujimoto E., Kanda N. (2023) Effects of Biologic Therapy on Laboratory Indicators of Cardiometabolic Diseases in Patients with Psoriasis. J. Clin. Med.; 12(6): 1934.
• 18. Virdis A., Masi S., Casiglia E. et al. (2020) Identification of the Uric Acid Thresholds Predicting an Increased Total and Cardiovascular Mortality Over 20 Years. Hypertension; 75(2): 302–308.
• 19. Dalbeth N., Merriman T.R., Stamp L.K. (2016) Gout. Lancet; 388(10055): 2039–2052.
• 20. Taylor W., Gladman D., Helliwell P. et al.; CASPAR Study Group (2006) Classification criteria for psoriatic arthritis: Development of new criteria from a large international study. Arthritis Rheum.; 54(8): 2665–2673.
• 21.Mease P.J., Helliwell P.S., Gladman D.D. et al. (2025) Real-world evidence for comorbidities and treatment patterns in psoriatic arthritis: a cross-sectional study from the Corrona Psoriatic Arthritis/Spondyloarthritis Registry. Rheumatol. Ther.

Надійшла до редакції/Received: 04.06.2025
Прийнято до друку/Accepted: 11.06.2025

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *