Номер№83 (1) 2021

МІСЦЕ БІОСИМІЛЯРІВ У ЛІКУВАННІ РЕВМАТИЧНИХ ХВОРОБ: ДУМКА ЕКСПЕРТІВ

Резюме. 20 червня 2020 р. в онлайн-форматі відбулося засідання групи провідних українських експертів-ревматологів «Біосиміляр адалімумаб у лікуванні пацієнтів на ревматичні захворювання» під головуванням доктора медичних наук, професора, академіка Національної академії медичних наук (НАМН) України Володимира Миколайовича Коваленка.

Вступ

Ревматичні захворювання є однією з найпоширеніших патологій і однією з найбільш значущих медичних та соціально-економічних проблем сучасного суспільства. Ревматичні захворювання істотно знижують якість життя пацієнтів, призводять до знач­них витрат на охорону здоров’я і негативно впливають на національну економіку. Втрата працездатності та зростання інвалідності є найважливішими соціально-економічними наслідками ревматичних захворювань. При цьому витрати на лікування цієї групи захворювань залишаються досить високими, що робить необхідну терапію недоступною для багатьох пацієнтів не тільки України, а й країн Європейського Союзу.

Відкриття біологічних препаратів стало революцією в терапії пацієнтів із ревматичними захворюваннями, в патогенезі яких ключову роль відіграють аутоімунні процеси. На сьогодні біологічні препарати зайняли стале місце в міжнародних рекомендаціях, довівши свою ефективність, і потреба в них постійно зростає. Однак значні витрати на біологічну терапію є великим фінансовим тягарем для бюджетів охорони здоров’я в багатьох країнах світу. Рішенням проблеми доступності до біологічної терапії стала поява на ринках країн Європи і США, а тепер і України, аналогів біологічних препаратів, які відповідають оригінальним за якістю, ефективністю та безпекою і отримали назву «біосиміляри».

Прогрес у розробленні біосимілярів в останні роки пов’язаний із численними факторами, в тому числі з закінченням терміну дії патентного захисту на оригінальні біологічні препарати. На сьогодні для терапії ревматичних захворювань в Європі отримали схвалення Європейського агентства лікарських засобів (European Medical Agency — EMA) біо­симіляри адалімумабу, інфліксимабу, ритуксимабу та етанерцепту [1]. В Україні вибір біосимілярів у ревматологічній практиці обмежувався наявністю на фармацевтичному ринку біосиміляру інфліксимабу. Вихід першого біосиміляру адалімумабу на ринок України, що очікується наприкінці 2020 р., стане важливою подією.

Предметом обговорення провідними експертами України в галузі ревматології було визначення місця біосиміляру адалімумабу в терапії ревматичних захворювань.

Володимир Миколайович КоваленкоВолодимир Миколайович Коваленко, голова Експертної ради, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, президент Всеукраїнської асоціації ревматологів України.

У своїй вступній промові В.М. Коваленко звернув увагу на необхідність підвищення доступності до біологічної терапії для ревматологічних пацієнтів як одного з основних стратегічних медико-соціальних напрямків в Україні та світі. Також лектор окремо зупинився на поширеності та медико-соціальній актуальності ревматичних захворювань.

Ревматичні захворювання належать до групи захворювань з аутоімунним механізмом розвитку. У розвитку аутоімунного запального процесу бере участь велика кількість біологічно активних компонентів. Кожне імунозапальне захворювання з урахуванням індивідуальних генетичних особливостей організму може формуватися персоніфіковано, незважаючи на загальні принципи. Тому підбір індивідуальної біологічної терапії має важливе значення. При цьому на перше місце виходить не лише знання механізмів розвитку захворювання, але й клінічний досвід застосування тих чи інших біологічних препаратів, досвід ведення пацієнтів, прогнозування клінічного ефекту, побічних явищ і тривалості ремісії.

На сьогодні спектр вибору біологічних препаратів для терапії ревматичних захворювань досить широкий. Деякі молекули вже тривалий час активно застосовуються в клінічній практиці, інші перебувають на стадії доопрацювання і після успішного завершення клінічних досліджень будуть імплементовані для терапії ревматологічних пацієнтів. Найпоширенішою групою біологічних препаратів є антицитокінові антитіла, до яких належать інгібітори фактора некрозу пухлини (ФНП)-α і прозапальних інтерлейкінів (ІЛ)-1, ІЛ-6, ІЛ-17.

Група ревматичних захворювань з аутоімунним механізмом розвитку досить широка і об’єднує такі захворювання, як ревматоїдний артрит (РА), анкілозивний спондилоартрит (АС), псоріатичний артрит (ПсА), ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) та ін.

Аналізуючи ситуацію з поширеністю АС за останні десятиліття, не виявлено особливостей, пов’язаних з етнічністю або географією превалювання цього захворювання в межах України. Відзначається деяка тенденція захворюваності РА і АС у бік більшої поширеності в Західних регіонах України. Однак аналіз захворюваності на 100 тис. населення не показав значущих відмінностей між регіонами України, які необхідно було би враховувати в розробленні стратегії лікування та організаційних заходів щодо окремих регіонів країни.

Поширеність РА більш ніж у 10 разів вища порівняно із АС. Цей показник залишається стабільним протягом останніх 20 років, незважаючи на зменшення кількості населення, і становить в абсолютному вимірі близько 100 тис. хворих в Україні. Це має важливе значення з точки зору медико-соціальних наслідків цього захворювання. Втрата працездатності та зростання інвалідності — найважливіші соціально-економічні наслідки РА. Саме тому на моделі РА, зокрема ЮІА, будувалася політика забезпечення біологічними препаратами пацієнтів України.

РА становить маніфестну клінічну ситуацію, тому в реалізованих стадіях РА фахівці не зазнають труднощів із діагностикою. Упущення дебюту цього захворювання на ранніх стадіях лікарями первинної ланки охорони здоров’я є проблемою, яка призводить до ситуації, коли до лікарів-ревматологів надходять пацієнти з вираженими деструктивними змінами суглобів, коли навіть проведення біологічної терапії не може забезпечити повернення до вихідного стану. Тому вкрай важливим є раннє та своєчасне призначення біологічної терапії. На жаль, все ще існує тенденція, коли біологічні препарати розглядаються як препарати резерву за неефективності терапії нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), глюкокортикостероїдами, цито­статичними імуносупресантами. Однак найчастіше такий підхід призводить до незворотних змін суглобів. Тому проблема хронології призначення біологічних препаратів хворим ревматологічного профілю повинна бути актуалізована для лікарів первинної ланки і відображена в локальних протоколах і стандартах терапії із зазначенням місця біосимілярів у терапії пацієнтів цієї групи захворювань.

Одвічним питанням залишається: «Хто повинен займатися цими хворими?». Комплаєнс та комплексний підхід у лікуванні пацієнтів ревматологічного профілю мають вирішальне значення для досягнення успіху терапії. На ранніх етапах діагностики ревматичних захворювань важлива командна робота лікарів-ревматологів з лікарями інших спеціальностей: імунологами, дерматологами, гастроентерологами. Далі партнерами лікарів-ревматологів у лікуванні пацієнтів повинні бути ортопеди, реабілітологи, фізіотерапевти, кінезіотерапевти, неврологи та ін. Тому підхід до лікування пацієнтів із тяжкими ревматичними захворюваннями, особ­ливо коли уражається кістково-м’язова система, повинен носити комплексний характер. Тільки командний принцип наступності та своєчасне залучення до консультацій окремих фахівців може забезпечити успіх у лікуванні.

Для широкого застосування біологічної терапії вирішальним залишається економічний фактор. Збереження тенденції зниження вартості біологічних препаратів за рахунок появи на ринках біосимілярів дозволить підвищити доступність для більшої кількості пацієнтів, які потребують цієї терапії. «Епоха біосимілярів» є важливим і відносно новим напрямком біологічної терапії. Імплементація біосимілярів потребує особливої специфіки підходу у формуванні ментальності, підготовки пацієнта, формуванні балансу між оригінальними препаратами та біосимілярами. Етап впровадження біосимілярів в Україні залишається незавершеним. Важливим є об’єднання зусиль для того, щоб збалансувати економічні можливості держави та підвищити доступ пацієнтів до застосування цієї терапії, керуючись принципом якості та вартості.

Дмитро Геннадійович РекаловДмитро Геннадійович Рекалов, доктор медичних наук, професор, завіду­вач відділення ревматології Запорізької обласної клінічної лікарні, професор кафедри внутрішніх хвороб № 3 Запорізького державного медичного університету, у своїй доповіді розкрив актуальні тенденції в терапії РА біологічними препаратами з точки зору доказової медицини та міжнародних рекомендацій.

Необхідно враховувати сучасний поділ хворобомодифікуючих протиревматичних препаратів (ХМПРП) на групи, оскільки володіння актуальною інформацією дозволить лікарям застосовувати у своїй практиці нові ефективні підходи до терапії ревматичних захворювань, не обмежуючись вузьким спектром молекул.

Біосиміляри є категорією препаратів, які застосовуються в ревматології, що найбільш динамічно розвивається. Починаючи з 2006 р. до лютого 2020 р. ЕМА схвалило 63 біосиміляри (з них 10 — інгібітори ФНП-α), що продемонстрували ідентичність референтному препарату за показниками якості, ефективності та безпеки [1]. У 2017 р. пальму першості із впровадження біосимілярів перехопили США. Таке стрімке зростання змусило Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) переглянути підходи із впровадження біологічних препаратів і виділити їх в окремий напрямок [2]. Була створена база даних біосимілярів, ліцензованих у США, яка отримала назву «Пурпурова книга» (Purple Book) [3]. З виходом на ринок України більшої кількості біосимілярів також набуде актуальності імплементація подібного підходу єдиної бази даних ліцензованих у країні біосимілярних препаратів.

Поява на фармацевтичному ринку біосимілярів створює конкурентне середовище, яке, з одного боку, сприяє підвищенню доступності до наявної біологічної терапії, а з іншого — стимулює інновації та появу нових оригінальних молекул. На сьогодні для терапії пацієнтів із ревматичними захворюваннями є величезна кількість опцій, починаючи з синтетичних ХМПРП, інгібіторів ФНП-α та ІЛ, а також анти-CD-20 та інгібітори янускінази (JAK). У рекомендаціях EULAR 2019 питання необхідності наявності доступу до терапії РА лікарськими препаратами з різним механізмом дії виділено окремим пунктом [4]. Це пов’язано перш за все з тим, що за час розвитку захворювання може знадобитися кілька послідовних методів терапії протягом усього життя. При цьому в рекомендаціях звертається увага на доступність такої терапії, оскільки захворювання РА пов’язане з високими індивідуальними та соціальними витратами.

Важливим аспектом ефективної терапії пацієнтів із РА, відповідно до рекомендацій EULAR 2019, є своєчасне застосування біологічних препаратів у разі, якщо протягом 3 міс на стартовій терапії не досягнуто ремісії захворювання або переходу захворювання до низького ступеня активності («treat-to-target») [4].

Порівняльна ефективність різних біологічних препаратів та різних методів ведення пацієнтів з РА розглядалася в багатьох дослідженнях. У дослідженні R. van Vollenhoven та співавторів (2012) вивчали порівняльну ефективність і безпеку тофацитинібу (інгібітора JAK) і адалімумабу (інгібітора ФНП-α) при додаванні цих біологічних препаратів до стандартної терапії метотрексатом у пацієнтів з РА [5]. У результаті дослідження встановлено, що ефективність тофацитинібу була порівнянна з терапією адалімумабом. При цьому застосування тофацитинібу частіше асоціювалося із серйозними побічними ефектами, зокрема інфекціями, порівняно з адалімумабом. Відзначено, що застосування тофацитинібу було пов’язане з підвищенням рівня холестерину ліпопротеїнів як низької, так і високої щільності, і зі зменшенням кількості нейтрофілів. Таким чином, необхідно зважено підходити до вибору біологічного препарату, враховуючи як аспекти ефективності, так і питання безпеки застосування.

З цієї точки зору накопичений досвід застосування адалімумабу дозволяє активно застосовувати препарат у клінічній практиці. Також альтернативою є біосиміляр адалімумабу GP2017, що довів порівнянну ефективність, безпеку та імуногенність щодо оригінального препарату в клінічних дослідженнях і схвалений регуляторними органами ЕМА та FDA [1, 2, 6, 7]. При цьому, згідно з міжнародними рекомендаціями, що ґрунтуються на результатах клінічних досліджень, стратегія переключення на біосиміляр є безпечною, ефективною та доцільною [8].

Олена Олексіївна ГармішОлена Олексіївна Гарміш, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України, у своїй доповіді розглянула питання готовності призначення лікарями біологічної терапії, зокрема біосимілярів.

На сьогодні, незважаючи на високу доказову базу та директиви FDA і ЕМА [9,10], що регулюють вихід біосимілярів на світовий ринок, та Державного експертного центру МОЗ України, що регулює вихід біосимілярів на фармацевтичний ринок України [11, 12], все ще існує громадське упередження щодо застосування цієї групи препаратів, яке, найчастіше, є результатом роботи засобів масової інформації.

Тим не менш, розроблені регуляторними органами Європи та США підходи до схвалення виходу біосимілярів на фармацевтичний ринок відображають багаторічний досвід застосування цих препаратів і не можуть піддаватися сумніву [13, 14]. Критеріями схвалення виходу біосиміляру є його відповідність референтному препарату за молекулярною структурою, фармакокінетикою, фармакодинамікою, клінічною ефективністю та безпекою. При цьому ключовими не є результати клінічних досліджень, а дослідження, що демонструють ідентичність молекулярної структури і механізму дії молекули біосиміляру референтному препарату. Незначна варіабельність, наявна у структурі молекули біосиміляру (наприклад структура і місця кріплення залишків цукрів) є допустимою і властива у процесі життєвого циклу також оригінальним біологічним препаратам. Варто враховувати, що методи аналізу, які застосовуються в дослідженнях біосимілярів, набагато більш чутливі порівняно з тими, які використовували при розробці оригінальних біологічних препаратів 10 років тому, і вимоги, що пред’являються до біо­симілярів, згідно з регуляторними документами 2017 і 2019 рр., значно жорсткіші. Таким чином, біо­симіляр, схвалений регуляторними органами ЕМА та/або FDA, повністю повторює клінічні та фармакологічні ефекти референтного біологічного препарату, і не викликає сумнівів можливість його застосування у широкій клінічній практиці.

Зазначимо, що вивчення імуногенності отримало свій розвиток з початком застосування біосимілярів і раніше не вивчалася на оригінальних біологічних препаратах. У 2020 р. був опублікований огляд Vibeke Strand та співавторів, в якому оцінювали імуногенність біосимілярів при ревматичних захворюваннях, псоріазі та запальних захворюваннях кишечнику [15]. Проаналізовано дані 52 клінічних досліджень і застосування 18 молекул біосимілярів. Результати досліджень свідчать, що нейтралізуючі антитіла (anti-drug-antibodies — ADAs) у здорових добровольців утворюються у 70–100%. Найнижча імуногенність відзначена в етанерцепту (від 0 до 13% утворення ADAs); адалімумаб та інфліксимаб мають приблизно однакову імуногенність — обидва препарати можуть викликати утворення ADAs у 64–100% випадків. Кількість ADAs може наростати з часом і навіть знижувати концентрацію самого препарату в крові. Однак важливим є те, що результати всіх досліджень показали, що наявність ADAs абсолютно не впливає на ефективність терапії, тобто вплив утворення ADAs на ефективність і ФНП-α є дещо перебільшеним. Важливим є те, що до 100% антитіл (ADAs) мають перехресну реактивність, і заміна оригінального біологічного препарату на біосиміляр не призводить до зміни імуногенності, тобто при заміні оригінального біологічного препарату біосиміляром імуногенність залишається однаковою. На сьогодні вивчення імуногенності є обов’язковим для схвалення виходу препарату на ринок, таким чином, імуногенність біо­симілярів, які схвалені ЕМА і FDA, є порівнянною з оригінальними препаратами. Отже, і лікар, і пацієнт можуть очікувати однакову ефективність та безпеку при застосуванні біосимілярів та оригінальних біологічних препаратів.

Саме на однаковому клінічному ефекті, безпеці та відсутності ризику зниження ефективності терапії при множинному переключенні оригінального біологічного препарату на біосиміляр, і навпаки, ґрунтується явище взаємозамінності (англ. — interchangeability). Згідно з рекомендаціями FDA щодо взаємозамінності 2019 р., якщо біо­симіляр схвалений FDA як взаємозамінний, то це може бути приводом для автоматичної заміни оригінального біологічного препарату на цей біосиміляр на рівні аптеки без консультації та узгодження з лікарем.

Ефективність терапії ґрунтується не лише на механізмі дії препарату. Не менш важливим є те, як пацієнт сприймає терапію. Крім клінічних ознак, які прогнозують відповідь, є також фактори ментального здоров’я (наявність у пацієнтів тривоги та депресії). У 2020 р. опубліковане дослідження Gary J. Macfarlane та співавторів, що вивчало відповідь на терапію інгібіторами ФНП-α у наївних пацієнтів з аксіальним СпА [16]. Як предиктори «відсутності відповіді» на терапію інгібіторами ФНП-α були визначені тривога та депресія (модифіковані фактори), соціально-економічні фактори (немодифіковані фактори), ожиріння та жіноча стать. Саме у цих пацієнтів є ризик появи ефекту ноцебо при застосуванні біосимілярів. Явище ефекту ноцебо характеризується погіршенням наявних симптомів або появою нових у результаті нефармакологічного та фармакологічного втручання як наслідок негативного ставлення пацієнта до лікування. Також існує пряма кореляція між збільшенням кількості негативної інформації про можливі побічні ефекти терапії та кількістю проявів негативних побічних реакцій.

Як запобігти подібній ситуації? Перш за все, це вибудовування довірчих відносин лікар–пацієнт. Лікар повинен поінформувати пацієнта про можливі небажані побічні явища, які можуть виникнути на тлі застосування препарату. Отримавши цю інформацію від лікаря, пацієнт приймає зважене рішення про терапію препаратом. Такий підхід підвищує шанси на успіх терапії.

У ході подальшої дискусії учасники поділилися своїм поглядом щодо застосування біосимілярів для лікування ревматичних захворювань, поточної ситуації застосування біологічної терапії в Україні та питання готовності лікарів до застосування біосимілярів у лікувальній практиці. Також обласні фахівці поділилися інформацією, що відображає структуру захворюваності в регіонах України та наявну потребу в імунобіологічній терапії.

Світлана Анатоліївна Трипілка
Семен Христофорович Тер-Вартаньян

До 30% пацієнтів з аутоімунними захворюваннями потребують біологічної терапії. При цьому ситуація з державним забезпеченням пацієнтів імунобіологічною терапією відрізняється по регіонах України. В Одеській області у 2019 р. за міською програмою «Здоров’я» були виділені кошти, які дозволили забезпечити біологічною терапією 100% пацієнтів віком до 18 років, хворих на ЮІА, а також дорослих пацієнтів з ЮІА, пацієнтів з АС, РА і в поодиноких випадках — пацієнтів із системним червоним вовчаком, артеріїтом Такаясу, дерматополіміозитом та гранулематозом з поліангіїтом. У Харківській області відсутні програми забезпечення пацієнтів біологічною терапією, тож доступність біо­логічної терапії для хворих дуже низька, як зазначила головний спеціаліст з ревматології ДОЗ ХОДА, лікар-ревматолог КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», кандидат медичних наук, доцент, Світлана Анатоліївна Трипілка. Покриття біологічною терапією здійснюється тільки пацієнтам з ЮІА віком до 18 років за рахунок державної програми. Тому поява на ринку біосимілярів є гідною альтернативою, що дозволить підвищити доступність до лікування біологічною терапією та повністю відповідає світовим тенденціям у застосуванні біосимілярів для лікування пацієнтів із ревматичними захворюваннями.

Ситуація у приватній медицині щодо поширеності застосування біологічної терапії у хворих ревматологічного профілю загалом відображає ситуацію в державних медичних закладах. Директор «Клініки сучасної ревматології» Семен Христофорович Тер-Вартаньян зазначив, що саме підвищення доступності біологічної терапії за рахунок виходу на ринок України біосимілярів може стати вирішенням питання охоплення більшої кількості пацієнтів, які потребують біологічної терапії.

Вікторія Вікторівна Василець
Тетяна Вікторівна Марушко
Людмила Феодосіївна Богмат

Вікторія Вікторівна Василець, головний позаштатний спеціаліст ДЗ ОДА, звернула увагу на пацієнтів з ідіопатичним увеїтом, які також потребують біологічної терапії адалімумабом. Згідно з даними відділення увеїтів ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України», щорічно з 350–400 стаціонарних пацієнтів з неінфекційними увеїтами потребують біологічної терапії 25–30 пацієнтів. Однак у ці дані не входять пацієнти з увеїтом на тлі ЮІА, які також є кандидатами на терапію адалімумабом.

Проблему захворюваності ЮІА в Україні та забезпеченості цих пацієнтів біологічною терапією висвітлила Тетяна Вікторівна Марушко, доктор медичних наук, професор, експерт ДЗ КМДА і МОЗ за фахом «Дитяча кардіоревматологія», завідувач кафедри педіатрії № 2 Національної медичної академії післядип­ломної освіти ім. П.Л. Шупика. Станом на сьогодні в Україні близько 3 тис. пацієнтів дитячого віку з ЮІА, з яких 718 (23,92%) отримують біологічну терапію за державною програмою: адалімумаб — 526 пацієнтів, тоцилізумаб —159, етанерцепт — 31, голімумаб — 2 пацієнти. Дуже важливим залишається питання своєчасності та регулярності забезпечення пацієнтів біологічними препаратами, оскільки вимушені перерви в курсі терапії призводять до формування аутоімунної відповіді на біологічний препарат, затримують досягнення клінічної ремісії, що само по собі збільшує термін перебування хворих на дороговартісній терапії, не даючи змоги своєчасно відмінити її.

Людмила Феодосіївна Богмат, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу кардіоревматології ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», звернула увагу присутніх на необхідність диференційованого підходу при призначенні біосимілярів пацієнтам дитячого віку з ЮІА. Професор пропонує призначати біосиміляри наївним пацієнтам — дітям старшого віку, які ще не отримували біологічної терапії. Це пов’язано перш за все з особливостями патогенезу ЮІА, впливом його на організм дитини, функціонування якого відрізняється від дорослого.

Іншим, не менш важливим, є питання продовження терапії пацієнтам із ЮІА, які переходять у дорослу категорію, їх індивідуальне забезпечення необхідною біологічною терапією, на якій для конкретного пацієнта вже продемонстрований клінічний ефект.

Під час обговорення експерти зазначили відсутність упередження щодо призначення біосимілярів для лікування пацієнтів із ревматичними захворюваннями відповідно до наявних показань. Експерти висловили спільну думку, що біосиміляри — це перш за все можливість отримати ефективну терапію біологічними препаратами.

Андрій Михайлович Гнилорибов
Олег Борисович Яременко

Андрій Михайлович Гнилорибов, доктор медичних наук, професор, керівник Центру клінічних досліджень «Клініки сучасної ревматології», зазначив, що застосування біосимілярів для наївних пацієнтів є повністю виправданим підходом у клінічній практиці. Щодо переключення з оригінального біологічного препарату на біосиміляр, то дослідження взаємозамінності, проведені для конкретного біосиміляру, сприятимуть додатковій впевненості в тому, що при переключенні і лікар, і пацієнт можуть очікувати однаковий профіль ефективності та безпеки терапії.

Іншим напрямком, який допоможе розширити застосування біологічної терапії в Україні, зокрема й біосимілярів, є просвітницька робота серед представників охорони здоров’я та лікарів широкого профілю.

Олег Борисович Яременко, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 3 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, звернув увагу на необхідність забезпечення імунобіологічною терапією пацієнтів з орфанними ревматичними захворюваннями, до яких належать ЮІА та АС. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 р. № 160, пацієнти з орфанними захворюваннями мають право на державне забезпечення діагностики та лікування. Однак лікування пацієнтів із АС на сьогодні не покривається з державного бюджету. Тому необхідно докласти зусиль для актуалізації цього питання для підвищення доступності терапії для пацієнтів з АС.

Підбиваючи підсумки дискусії, академік НАМН України В.М. Коваленко підкреслив, що питання покриття потреби в імунобіологічній терапії пацієнтів України ревматологічного профілю можливе за рахунок виходу на ринок біосимілярів.

На засіданні експертів досягнуто консенсусу щодо імплементації біосиміляру адалімумабу в терапії пацієнтів ревматологічного профілю в Україні:

1. В Україні не всі пацієнти з високою/помірною активністю захворювання забезпечені необхідними препаратами біологічної терапії. Забезпечення пацієнтів, які потребують біологічної терапії, доступними та якісними біологічними препаратами є першочерговим стратегічним завданням.

2. Згідно з інформацією, зазначеною на сайтах регуляторних органів ЕМА та FDA, при застосуванні біосимілярів лікар і пацієнт можуть очікувати однаковий клінічний ефект та профіль безпеки, порівняно з референтним біологічним препаратом [1, 2].

3. Для впровадження біосимілярів у широку лікувальну практику рекомендовано:

  • розглядати біосиміляри, як одні з препаратів біологічної терапії при лікуванні ревматичних захворювань відповідно до інструкції до медичного застосування;
  • рекомендувати розширення переліку захворювань, лікування яких має покриватися за державний бюджет, із включенням до переліку тяжких ревматичних захворювань, які мають соціально значущі наслідки;
  • рекомендувати розширення Національного переліку основних лікарських засобів для лікування ревматичних захворювань, в тому числі із застосуванням біосимілярів;
  • проводити освітні заходи для широкої медичної громадськості, присвячені висвітленню актуальних питань концепції біосимілярів, підходів, що застосовуються в розробленні та схваленні цієї групи препаратів, питань імуногенності та взаємозамінності, а також обміну досвідом застосування біосимілярів в Україні та інших країнах.

4. З метою підвищення комплаєнсу і запобігання розвитку ефекту ноцебо при терапії біосимілярами необхідно:

  • забезпечити інформування лікарем пацієнта про його захворювання та всі можливі варіанти лікування;
  • надати повну інформацію пацієнту про захворювання та доступні методи лікування, про переваги та ризики всіх методів та препаратів для лікування, про можливі небажані явища, які можуть виникнути, і методи їх корекції;
  • створити інформаційні матеріали для пацієнтів: брошури, інформаційні сайти та освітні програми з доступною формою інформації про лікування імунобіологічними препаратами, валідовані Всеукраїнською асоціацією ревматологів України.

5. Існує проблема затримки призначення біологічної терапії внаслідок нераціонального застосування синтетичних імуносупресантів та глюкокортикоїдів, недостатнього моніторингу і несвоєчасної корекції лікування. Для підвищення ефективності терапії рекомендовано:

  • актуалізувати проблеми раннього виявлення пацієнтів, яким необхідна спеціалізована допомога ревматолога, лікарями первинної ланки (сімейними лікарями, терапевтами);
  • акцентувати увагу лікарів-фахівців (у тому числі ревматологів) на необхідності дотримуватися принципу «лікування до досягнення мети», дотримуючись при цьому етапності лікування, що передбачає зміну терапії кожні 6 міс у разі недосягнення пацієнтом ремісії/мінімальної активності, включаючи своєчасне призначення препаратів біологічної терапії;
  • забезпечення комплексного підходу в терапії пацієнтів із ревматичними захворюваннями, створення принципу наступності та своєчасне залучення фахівців різних галузей (ревматологів, дерматологів, офтальмологів, невропатологів, травматологів);
  • проведення освітніх заходів для лікарів-ревматологів про актуальні на сьогодні рекомендації з лікування ревматичних захворювань, з урахуванням оригінальних біологічних препаратів та їх біосимілярів, затверджених для застосування регуляторними органами FDA і ЕМА і зареєстрованих в Україні. Наступним етапом поширення знань є інформування лікарів інших спеціальностей і, звичайно, особливу увагу необхідно приділити навчанню лікарів первинної ланки медичної допомоги для покращення ранньої діагностики ревматичних захворювань та своєчасного призначення лікування.

6. Актуалізувати питання необхідності безперервного забезпечення лікарськими препаратами пацієнтів з ЮІА та важливості збереження індивідуального підходу до терапії біологічними препаратами при переході пацієнтів дитячого віку в категорію дорослих хворих на ЮІА.

Інформація для спеціалістів сфери охорони здоров’я

1-06-МЕД-БИО-0920

Список рекомендованої літератури

No Comments » Додати свій
Leave a comment