Номер№82 (4) 2020

РОЛЬ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КАЛЬПРОТЕКТИНУ КРОВІ (MRP8/14) ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ЗАГОСТРЕННЯ ЮВЕНІЛЬНОГО ІДІОПАТИЧНОГО АРТРИТУ ПІСЛЯ ВІДМІНИ ЛІКУВАННЯ

Бойко Я.1, Іванова В.2, Козіна Т.3, Вакарук М.4, Шевченко Н.5, Вайзер Н.6, Синоверська О.7, Чубата О.8, Марчук О.9

Резюме. У частини хворих на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) після відміни лікування розвивається загострення хвороби. Важливо визначити такі біо­маркери субклінічної активності захворювання, які допоможуть верифікувати пацієнтів із ЮІА, в яких після відміни лікування не буде розвиватися загострення хвороби. Мета дослідження — визначення прогностичного значення рівня кальпротектину крові (MRP8/14) у хворих на ЮІА перед пов­ною відміною лікування для прогнозування ризику розвитку загострення захворювання. Результати дослідження свідчать, що через 3 міс після відміни лікування у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби загострення розвинулося у 5 (9,3%) із 54 хворих. Медіана рівня кальпротектину перед відміною терапії становила 1700 нг/мл у хворих, у яких виникло загострення, та 1500 нг/мл — у решти. Через 6 міс загострення розвинулося додатково у 3 (6,3%) із 48 пацієнтів, які продовжували перебувати під спостереженням, а медіана рівня кальпротектину становила 1300 та 1500 нг/мл відповідно. Через 12 міс загострення додатково розвинулося ще у 13 (28,9%) із 45 пацієнтів, які продовжували перебувати під спостереженням, а медіана рівня кальпротектину становила у цих хворих перед відміною лікування 1100 та 1650 нг/мл відповідно. Виснов­ки. Після відміни лікування у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби впродовж наступного року спостереження загострення розвивалося у 38,9% хворих. Результати дослідження не виявили статистичної різниці у рівнях кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА, які перебували у стані неактивної хвороби перед повною відміною лікування, із розвитком загострення та без загострення хвороби через 3; 6 та 12 міс.

УДК 616.72-002.77-053.2-07-08:612.12

Вступ

У більшості пацієнтів із ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА) при застосуванні сучасної терапії досягається стан неактивної хвороби та ремісії. Після повної відміни терапії загострення розвивається лише у частини пацієнтів. Тому логічним є запитання: «Кому із хворих на ЮІА можна відмінити терапію без подальшого розвитку загострення?». Важливо верифіковувати тих хворих на ЮІА у ремісії, в яких після відміни лікування не розвиватиметься загострення хвороби. Досі не існує протоколів і чітких рекомендацій щодо відміни лікарських засобів у пацієнтів із ЮІА, які досягли стану неактивної хвороби чи ремісії. На сьогодні рішення щодо повного припинення терапії у дітей, хворих на ЮІА, базується на практичному та емпіричному досвіді дитячих ревматологів. Тож чи можна прогнозувати перебіг хвороби після відміни терапії? Чи існують біомаркери, які б прогнозували можливе загострення хвороби? Низка сучасних лабораторних маркерів дає можливість відображати субклінічну активність хвороби. До таких належить MRP8/14, так званий кальпротектин крові. Оскільки рівень MRP8/14 відображає субклінічну активність ЮІА, цей показник можна використовувати для моніторингу за ефективністю лікування, а також для прогнозування загострення хвороби після відміни лікування. Результати ряду досліджень свідчать, що MRP8/14 може слугувати самостійним прогностичним маркером ризику розвитку загострення ЮІА після відміни лікування.

Мета виконаного дослідження визначення прогностичного значення рівня кальпротектину крові (MRP8/14) у пацієнтів із ЮІА перед повною відміною лікування для прогнозування ризику розвитку загострення захворювання.

Об’єкт і методи дослідження

Проведено дослідження рівня кальпротектину у сироватці крові 54 пацієнтів із ЮІА, які перебували у стані неактивної хвороби, з різних регіонів України (Львів, Кропивницький, Івано-Франківськ, Одеса, Херсон, Харків, Вінниця, Маріуполь, Тернопіль). Діагноз ЮІА встановлювали за класифікаційними критеріями ILAR, Durban, 1997, Edmonton, 2001. Стан неактивної хвороби визначали згідно з критеріями Wallace, 2011 [13]. Критерієм включення у дослідження була наявність у дітей з ЮІА стану неактивної хвороби тривалістю щонайменше 6 міс. Пацієнтам була проведена планова відміна всієї терапії впродовж 1 тиж після забору крові для визначення рівня кальпротектину крові (MRP8/14). Зразки сироватки крові до часу дослідження заморожували при температурі мінус 20 °С. Транс­портування зразків крові проводилося у замороженому стані. Подальше спостереження хворих, охоплених цим дослідженням, тривало впродовж наступних 12 міс та включало візити до лікаря кожних 3 міс із проведенням клінічних та лабораторних обстежень. Дослідження рівня кальпротектину проводилося при першому огляді (В0) та через 3 міс після відміни лікування (В1).

Визначення рівня кальпротектину у сироватці крові проведено за допомогою реагентів EK-MRP8/14 Buhlmann (MRP8/14 (S100A8/9)), Швейцарія, методом ELISA. Дослідження виконано в лабораторії Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр».

Статистичну обробку даних виконано за допомогою пакета програм «STATISTIC 8.0». Розподіл кількісних показників у групі представлений як медіана (мінімум–максимум) [нижній–верхній квартилі], оскільки розподіл параметричних показників у вибірках не був гаусівським (перевірка за критеріями Шапіро — Уїлка). Порівняння рангових і параметричних показників виконано за критеріями Манна — Уїтні (p), які не потребують перевірки на нормальність розподілу і придатні для порівняння невеликих вибірок.

Результати дослідження

У дослідження було включено 54 хворих на ЮІА із 9 українських центрів дитячої ревматології. Медіана віку цих пацієнтів становила 8,6 року з медіаною тривалості хвороби 36,0 міс. Серед пацієнтів переважали діти жіночої статі (68,5%). Усі учасники дослідження перебували у стані неактивної хвороби, медіана якої становила 11 міс, мінімальна тривалість стану неактивної хвороби — 6 міс. У дослідження були включені пацієнти з усіма варіантами перебігу захворювання, серед яких переважали (59,3%) хворі на олігоартрит, у 22,2% пацієнтів був поліартикулярний ЮІА, по 9,3% — припадало на пацієнтів із системним ЮІА (сЮІА) та ентезит-артритом. Більшість (88,9%) пацієнтів отримували базову монотерапію метотрексатом, трьом хворим призначали метотрексат з біологічними препаратами (одному — з тоцилізумабом, другому — з адалімумабом, третьому — з етанерцептом), один хворий отримував етанерцепт, інший — сульфасалазин. Медіана рівня кальпротектину крові у всіх пацієнтів із ЮІА, які перебували у стані неактивної хвороби, перед повною відміною лікування становила 1550 (200–30 000) нг/мл, а за умови попередньої терапії лише метотрексатом — 1450 (200 — 30 000) нг/мл (табл. 1). У проведеному нами дослідженні оцінено можливу залежність рівня кальпротектину у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби від варіанта перебігу (табл. 2), тривалості неактивної хвороби до моменту відміни лікування (табл. 3), від віку дитини (до та після 5 років) (табл. 4), тривалості хвороби до моменту відміни лікування (табл. 5). Результати досліджень свідчать, що у пацієнтів із ЮІА, які мають клінічні ознаки стану неактивної хвороби, медіани рівня кальпротектину визначаються на рівні від 600 нг/мл (ентезит-артрит), 1400 нг/мл (олігоартрит), 1800 нг/мл (поліартрит), до 3200 нг/мл (системний артрит), однак статистично достовірної різниці у рівнях кальпротектину крові між хворими з різними варіантами ЮІА не виявлено (див. табл. 2). Зокрема, не виявлено статистично достовірної різниці рівня кальпротектину крові від тривалості стану неактивної хвороби: 6; 6–12; ≥12 міс. Показник медіани рівня кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА зі станом неактивної хвороби тривалістю 6 міс становив 1900 нг/мл, тривалістю 6–12 міс — 1150 нг/мл та >12 міс — 1550 нг/мл (див. табл. 3). Медіана рівня кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби віком до 5 років становила 1650 нг/мл та у старших 5 років — 1450 нг/мл (див. табл. 4). Медіана рівня кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби, в яких хвороба тривала до 24 міс, була 1200 нг/мл, а ≥24 міс — 1600 нг/мл, що теж не мало статистично значущої різниці (див. табл. 5).

Таблиця 1. Характеристика хворих на ЮІА, включених у дослідження
Загальна кількість осіб 54
Вік на момент дослідження, років, медіана (min–max) 8,6 (1,8–18,6)
Вік дебюту ЮІА, років, медіана (min–max) 3,7 (1,1–17,0)
Стать, кількість осіб (%):

жіноча

чоловіча

37 (68,5)17 (31,5)
Тривалість хвороби, міс, медіана (min–max) 36,0 (10,0–180,0)
Тривалість стану неактивної хвороби, міс, медіана (min–max) 11,0 (6,0–36,0)
Варіант перебігу ЮІА, кількість осіб:

системний поліартрит

олігоартрит

ентезит-артрит

5

12

32

5

Критерії неактивної хвороби:

системні прояви, немає/наявні

артрит, немає/наявний

ШОЕ, мм/год, медіана (min–max)

увеїт, немає/наявний

ВАШ, балів, медіана (min–max)

JADAS27, балів, медіана (min–max)

54/0

54/0

5 (2–20)

54/0

0 (0–1)

0 (0–1)

CHAQ, медіана (min–max) 0 (0–0)
Терапія, на якій досягнуто стану неактивної хвороби:

метотрексат

метотрексат, етанерцепт

метотрексат, адалімумаб

метотрексат, тоцилізумаб

метотрексат, делагіл

сульфасалазин

етанерцепт

48

1

1

1

1

1

1

Кальпротектин крові, нг/мл, медіана (min–max) 1550 (200–30 000)
*Кальпротектин крові, нг/мл, медіана (min–max) 1450 (200–30 000)

*Терапія лише метотрексатом. Тут і далі: ШОЕ — швидкість осідання еритроцитів.

Таблиця 2. Рівень кальпротектину крові у хворих із різними варіантами перебігу ЮІА перед відміною терапії
Варіант перебігу Кількість хворих Рівень кальпротектину, нг/мл, медіана (minmax) p
Олігоартрит 32 1400 (200–30 000) p=0,54

p=0,09

p=0,67

p=0,21

p=0,92

p=0,40

Поліартрит 12 1800 (200–11 200)
Системний артрит 5 3200 (500–22 600)
Ентезит-артрит 5 600 (400–24 000)

При порівнянні хворих на:

  • p — олігоартрит та поліартрит;
  • p — олігоартрит та системний артрит;
  • p — олігоартрит та ентезит-артрит;
  • p — поліартрит та системний артрит;
  • p — поліартрит та ентезит-артрит;
  • p — системний артрит та ентезит-артрит.
Таблиця 3. Рівень кальпротектину крові у хворих на ЮІА з тривалістю неактивної хвороби ≤6; 6–12 та ≥12 міс
Тривалість неактивної хвороби, міс Кількість хворих Рівень кальпротектину, нг/мл, медіана (minmax) p
≤6 10 1900 (500–22 600) p=0,16

p=0,36

p=0,56

6–12 18 1150 (200–30 000)
≥12 26 1550 (200–24 000)

При порівнянні пацієнтів із тривалістю хвороби: p — ≤6 та 6–12 міс; p — ≤6 та ≥12 міс; p — 6–12 та ≥12 міс.

Таблиця 4. Рівень кальпротектину крові у хворих на ЮІА у стані неактивної хвороби віком ≤5 років та старше 5 років
Вік хворого, років Кількість хворих Рівень кальпротектину, нг/мл, медіана (minmax) p
≤5 8 1650 (400–22 600) 0,91
>5 46 1450 (200–30 000)
Таблиця 5. Рівень кальпротектину крові у хворих на ЮІА з тривалістю хвороби до відміни медикаментів до ≤24 та >24 міс
Тривалість хвороби, міс Кількість хворих Рівень кальпротектину, нг/мл, медіана (minmax) p
≤24 17 1200 (200–24 000) 0,38
>24 37 1600 (200–30 000)

Через 3 міс було отримано дані 54 пацієнтів та виявлено, що у 5 (9,3%) з них розвинулося загострення ЮІА (табл. 6). Медіана рівня кальпротектину у хворих на ЮІА через 3 міс після відміни лікування становила 800 нг/мл. Проведено порівняння рівня кальпротектину крові перед відміною лікування у хворих на ЮІА, у яких через 3 міс після відміни терапії розвинулося загострення (5 пацієнтів) та в яких не розвинулося загострення (49 пацієнтів). Статистично достовірної різниці у цих показниках не виявлено, медіани рівня кальпротектину у них становили 1500 і 1700 нг/мл відповідно.

Таблиця 6. Всеукраїнське дослідження зв’язку між рівнем кальпротектину крові у хворих на ЮІА перед відміною лікування та ризиком  агострення (через 3 міс)
Усього, кількість осіб 54
Стать, чол./жін., кількість 17/37
Системні прояви, кількість 0
Артрити, кількість 9
Увеїт, кількість осіб 0
ШОЕ, мм/год, медіана (min–max) 6 (1–65)
Кальпротектин*, нг/мл, медіана (min–max) 800 (400–26 400)
Розвиток загострення через 3 міс, кількість: абс. (%) 5 (9,3)
Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, у яких розвинулося загострення через 3 міс, нг/мл, медіана (min–max) 1700 (920–24 000) p=0,35
Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, у яких не розвинулося загострення через 3 міс, нг/мл, медіана (min–max) 1500 (200–30 000)

*Визначено у 33 хворих.

Через 6 міс загострення спостерігали вже у 8 (14,8%) хворих. Подібно до попередніх результатів, статистично достовірної різниці у показниках рівня кальпротектину у хворих на ЮІА перед відміною лікування, у яких розвинулося і не розвинулося загострення, не виявлено, медіана рівня кальпротектину становила по 1500 нг/мл відповідно (табл. 7).

Таблиця 7. Всеукраїнське дослідження зв’язку між рівнем кальпротектину крові у хворих на ЮІА перед відміною лікування та ризиком загострення (через 6 міс)
Усього, кількість осіб 53*
Стать, чол./жін., кількість осіб 17/36
Системні прояви, кількість осіб 0
Артрити, кількість осіб 6
Увеїт, кількість осіб 0
ШОЕ, мм/год, медіана (min–max) 5 (2–25)
Розвиток загострення через 6 міс, кількість: абс. (%) 8 (15,1)
Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, у яких розвинулося загострення через 6 міс, нг/мл, медіана (min–max) 1500 (600–24 000) p=0,619
Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, у яких не розвинулося загострення через 6 міс, нг/мл, медіана (min–max) 1500 (200–30 000)

У табл. 7–9: *одна пацієнтка вибула з дослідження через 3 міс.

Через 12 міс загострення вже розвинулося у 21 (39,6%) особи. Рівень кальпротектину перед відміною лікування у пацієнтів із ЮІА із загостренням становив 1300 нг/мл, а без загострення — 1650 нг/мл (табл. 8).

Таблиця 8. Всеукраїнське дослідження зв’язку між рівнем кальпротектину крові у хворих на ЮІА перед відміною лікування та ризиком загострення (через 12 міс)
Усього, кількість осіб 53*
Стать, чол./жін., кількість осіб 17/36
Розвиток загострення через 12 міс, кількість осіб: абс. (%) 21 (39,6)
Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, у яких розвинулося загострення через 12 міс, нг/мл, медіана (min–max) 1300 (200–30 000) p=0,34
Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, у яких не розвинулося загострення через 12 міс, нг/мл, медіана (min–max) 1650 (200–11 200)

Таким чином, встановлено, що через 3 міс загострення розвинулося у 5 (9,3%) із 54 хворих (табл. 9). Медіана рівня кальпротектину перед відміною лікування у них становила 1700 нг/мл, а у пацієнтів, у яких не розвинулося загострення — 1500 нг/мл. Одна дівчинка через 3 міс вибула з дослідження. Через 6 міс загострення розвинулося додатково у 3 (6,3%) із 48 пацієнтів, які продовжували участь у дослідженні, а медіана рівня кальпротектину становила 1300 та 1500 нг/мл відповідно. Через 12 міс загострення додатково розвинулося у ще 13 (28,9%) із 45 пацієнтів, які продовжували перебувати під моніторингом у дитячих ревматологів, а медіана рівня кальпротектину перед відміною лікування у цих хворих становила 1100 та 1650 нг/мл відповідно (рисунок).

Таблиця 9. Всеукраїнське дослідження зв’язку між рівнем кальпротектину крові у хворих на ЮІА перед відміною лікування та ризиком загострення
Спостереження, загострення/всього (% загострення) Кальпротектин у хворих на ЮІА на Візиті 0, нг/мл, медіана (minmax) p
загострення без загострення
Через 3 міс

N=5/54 (9,3%)

1700 (920–24 000) 1500 (200–30 000) 0,35
Через 6 міс

N=3/48* (6,3%)

1300 (600–1900) 1500 (200–30 000) 0,70
Через 12 міс

N=13/45 (28,9%)

1100 (200–30 000) 1650 (200–11 200) 0,16
wpid-pict_1139_fmt.jpeg
Рисунок. Частота розвитку загострення ЮІА після повної відміни лікування
*Одна пацієнтка вибула з дослідження через 3 міс.

Результати та їх обговорення

Упродовж останніх років кальпротектин крові (MRP8/14) широко вивчається як потенційний біомаркер активності хвороби та відповіді на лікування при ревматичних та інших запальних захворюваннях. Встановлена пряма кореляція кальпротектину крові у хворих на ЮІА з показником активності JADAS 27, ШОE та СРБ [1]. У пацієнтів із ентезит­асоційованим артритом виявлено зв’язок між рівнями MRP8/14 і активністю захворювання [12]. На сьогодні визначення рівня кальпротектину крові вважають верифікаційним маркером для діагностики сЮІА, оскільки це дозволяє проводити диференційну діагностику із багатьма захворюваннями, які супроводжуються гарячкою. Вперше у дослідженні M. Frosch (2008) було показано, що рівень кальпротектину в сироватці крові достовірно зростає у пацієнтів з активним сЮІА (до 14 920±4030 нг/мл) порівняно зі здоровими дітьми контрольної групи, пацієнтами з онкологічними та інфекційними хворобами [8]. Результати раніше проведеного нами дослідження показали, що рівень кальпротектину крові був вищим у хворих із системним перебігом хвороби (медіана 13 800 нг/мл) і достовірно відрізнявся від показників у здорових дітей (медіана 1800 нг/мл), показників пацієнтів зі суглобовими формами ЮІА (медіана 2700 нг/мл) хворих на поліартрит із від’ємним ревматоїдним фактором (медіана 3800 нг/мл) та олігоартрит (медіана 2500 нг/мл). Найвищі показники кальпротектину крові виявлено у хворих із вперше діагностованим сЮІА: медіана становила 32 500 нг/мл (від 13 800 до 177 000 нг/мл) [1]. Значення рівня кальпротектину у крові (MRP8/14) для діагностики сЮІА підтверджене у багатьох роботах, тому сьогодні визначення рівня кальпротектину крові (MRP8/14) є загальновизнаним біомаркером для підтвердження діагнозу сЮІА [3, 6].

Показано, що у хворих на ревматоїдний артрит MRP8/14 є предиктором ефективної відповіді на біо­логічне лікування [4]. Серед гетерогенної групи пацієнтів з ЮІА дослідження MRP8/14 встановили, що цей показник допомагає спрогнозувати терапевтичну відповідь на лікування метотрексатом [11]. Результати цього дослідження дають можливість використання інформації про рівні MRP8/14 для вирішення питання про те, який пацієнт буде відповідати на терапію метотрексатом, а якому пацієнту краще швидше призначати біологічне лікування.

Дослідження з визначення рівня кальпротектину крові у хворих на ЮІА показали, що його рівень був підвищеним порівняно зі здоровим контролем та вищим у пацієнтів, у яких хвороба була активною порівняно із хворими у стані ремісії ЮІА та становила 9600 (100–48 610) нг/мл та 2965 (0–45,390) нг/мл відповідно [8].

Оскільки є доведеною роль кальпротектину крові (MRP8/14) як чутливого маркера субклінічної активності у хворих на ЮІА, а його рівень достовірно різниться у пацієнтів із ЮІА в активній фазі та ремісії хвороби, цю інформацію про результати його визначення почали використовувати з метою прогнозування рецидиву хвороби після припинення лікування як інструмент визначення перебігу ЮІА.

Прогностичну цінність рівнів MRP8/14 щодо ризику розвитку рецидиву у хворих на ЮІА, які перебували у клінічній ремісії впродовж принаймні одного року після припинення лікування метотрексатом, відображено у низці робіт. Вперше про прогностичне значення кальпротектину крові було заявлено у роботі D. Foell та співавторів [5]. Отримані ним результати показали, що рівень MRP8/14 >250 нг/мл достовірно прогнозує ризик розвитку загострення ЮІА [5]. Цими ж авторами була висловлена гіпотеза, що три біомаркери (S100A12, MRP8/14 та hsCRP) можуть бути предикторами розвитку загострення після відміни лікування у хворих на ЮІА. Це дослідження показало, що такий біомаркер, як MRP8/14, може слугувати самостійним прогностичним маркером ризику розвитку загострення ЮІА після відміни лікування. При порівнянні пацієнтів, які перебували у стані стабільної ремісії, та хворих на ЮІА, у яких розвинулося загострення впродовж 6 міс після відміни лікування, медіана рівня MRP8/14 становила 440 та 850 нг/мл відповідно [7]. Проведено вивчення зв’язку рівня MRP8/14 із загостренням хвороби після відміни етанерцепту. Пацієнти, в яких загострення відбувалося впродовж 6 міс після відміни етанерцепту, мали вищий рівень кальпротектину крові у період припинення лікування, ніж пацієнти, які не мали загострення, медіана рівня кальпротектину крові у них становила 1025 проти 505 нг/мл відповідно [2]. Аналогічні результати отримано щодо прогнозування загострення сЮІА у роботі D. Holzinger та співавторів, які довели, що високі рівні MRP8/14 прогнозують загострення у хворих на сЮІА [10]. У хворих на сЮІА рівень MRP8/14 >740 нг/мл під час клінічної ремісії прогнозував загострення сЮІА [10].

Отримані нами результати відрізняються від даних, отриманих колегами. Нами не виявлено статистичної різниці рівнів кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА перед повною відміною лікування із розвитком загострення та без загострення через 3; 6 та 12 міс. Медіани рівнів кальпротектину крові у хворих на ЮІА перед відміною терапії, у яких розвинулося загострення хвороби через 3; 6 і 12 міс, становили 1700; 1500 та 1300 нг/мл відповідно. Водночас у хворих на ЮІА, в яких не розвинулося загострення, рівень кальпротектину крові через 3; 6 і 12 міс становив 1500; 1500 та 1650 нг/мл відповідно. То чому ж отримані нами результати кардинально відрізняються від опублікованих даних? Наші результати показали суттєво нижчі показники кальпротектину крові у наших пацієнтів із ЮІА, які перебувають у стані неактивної хвороби, порівняно з отриманими нами раніше даними про його рівень у періоді активності хвороби. Однак, незважаючи на цю різницю, виявилося, що його низький рівень не може спро­гнозувати наступне загострення хвороби. Можливо, рівень кальпротектину міг би прогнозувати наступне загострення лише у хворих на сЮІА. Ці міркування базуються на зіставленні патогенезу сЮІА (автозапальний) та походженні кальпротектину (MRP8/14), який продукується моноцитами та відображає активацію механізмів вродженого імунітету, що є основою патогенезу сЮІА. На нашу думку, слід провести подальші дослідження щодо прогнозування ризику загострення, які стосуватимуться виключно пацієнтів із системним артритом.

Однак наші результати зіставні з даними дослідження, яке вивчало прогностичне значення кальпротектину крові перед відміною інгібіторів фактора некрозу пухлини у 137 хворих на поліартикулярний ЮІА, опублікованими у 2018 р. Не виявлено кореляції між часом до рецидиву захворювання і рівнем кальпротектину крові (MRP8/14) перед відміною інгібітора фактора некрозу пухлини [9]. Автори цього дослідження намагалися знайти відповідь на запитання, чому в їхньому дослідженні роль кальпротектину крові мала обмежене значення для прогнозування загострення. Розглядалося питання наявності в обстежуваних пацієнтів із ЮІА інфекційного захворювання, яке могло би впливати на вихідний рівень кальпротектину крові (MRP8/14). Однак основне пояснення, на думку авторів, полягало у кліренсі біологічного препарату, який отримували ці пацієнти, що мало вплив на досліджуваний біомаркер. Це дослідження стосувалося пацієнтів, які отримували біологічну терапію інгібіторами фактора некрозу пухлини, що відрізняло хворих, включених у наше дослідження.

Для нас важливими є подальші дослідження біо­маркерів, які б могли прогнозувати загострення у хворих на ЮІА. Це можуть бути дослідження кальпротектину крові у гомогенних групах пацієнтів, зокрема із сЮІА. Ймовірно, аналіз комбінованих біомаркерів (клінічних, лабораторних, інструментальних) виявиться більш перспективним у плані розробки біомаркерів, які зможуть спро­гнозувати загострення ЮІА у дітей після повної відміни лікування.

Висновки

Після відміни лікування у пацієнтів з ЮІА у стані неактивної хвороби загострення розвивається у 38,9% хворих впродовж наступного року спостереження. Результати дослідження не виявили статистичної різниці у рівнях кальпротектину крові у пацієнтів з ЮІА, які перебували у стані неактивної хвороби перед повною відміною лікування, із розвитком загострення та без загострення хвороби через 3; 6 та 12 міс.

Список використаної літератури

РОЛЬ ОПРЕДЕЛЕНИЯ УРОВНЯ КАЛЬПРОТЕКТИНА КРОВИ (MRP8/14) ДЛЯ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ОБОСТРЕНИЯ ЮВЕНИЛЬНОГО ИДИОПАТИЧЕСКОГО АРТРИТА ПОСЛЕ ОТМЕНЫ ЛЕЧЕНИЯ

Я. Бойко, В. Иванова, Т. Козина, М. Вакарук, Н. Шевченко, Н. Вайзер, О. Синоверская, О. Чубата, О. Марчук

Резюме. У части больных ювенильным идиопатическим артритом (ЮИА) после отмены лечения ЮИА развивается обострение болезни. Важно определить такие биомаркеры субклинической активности заболевания, которые помогут верифицировать больных ЮИА, у которых после отмены лечения не будет развиваться обострение болезни. Целью исследования является определение прогностического значения уровня кальпротектина крови (MRP8/14) у больных ювенильным идиопатическим артритом перед полной отменой лечения для прогнозирования риска развития обострения заболевания. Результаты исследования свидетельствуют о том, что через 3 мес после отмены лечения у пациентов с ЮИА в состоянии неактивной болезни возникло обострение у 5 (9,3%) из 54 больных. Медиана уровня кальпротектина перед отменой терапии составила 1700 нг/мл у больных, у которых возникло обострение, и 1500 нг/мл — у остальных. Через 6 мес обострение возникло дополнительно у 3 (6,3%) из 48 пациентов, продолжавших находиться под наблюдением, а медиана уровня кальпротектина составила 1300 и 1500 нг/мл соответственно. Через 12 мес обострение дополнительно возникло еще у 13 (28,9%) из 45 пациентов, продолжавших находиться под мониторингом, а медиана уровня кальпротектина перед отменой лечения составляла у этих больных 1100 и 1650 нг/мл соответственно. Выводы. После отмены лечения у пациентов с ЮИА в состоянии неактивной болезни в течение следующего года наблюдения обострение развивалось у 38,9% больных. Результаты исследования не показали статистической разницы в уровнях кальпротектина крови у пациентов с ЮИА, находящихся в состоянии неактивной болезни перед полной отменой лечения, с развитием обострения и без обострения болезни через 3; 6 и 12 мес.

ювенильный идиопатический артрит, MRP8/14, кальпротектин крови, биомаркеры, обострение, прогнозирование.

Адреса для листування:
Бойко Ярина Євгенівна
79017, Львів, вул. Коціловського, 21/8
E-mail: jboyko@ukr.net

No Comments » Додати свій
Leave a comment