РІВЕНЬ ВІТАМІНУ D У ЧОЛОВІКІВ, ХВОРИХ НА АНКІЛОЗИВНИЙ СПОНДИЛІТ, ЗВ’ЯЗОК ІЗ ПЕРЕБІГОМ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИМ СТАНОМ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ

Шевчук C.В.1, Павлюк О.М.2, Шевчук О.В.2, Маринич Л.І.2, Денищич Л.П.2

Резюме. Мета — визначити рівні вітаміну D у чоловіків, хворих на анкілозивний спондиліт (АС), Подільського регіону України та оцінити їх зв’язок зі структурно-функціональним станом кісткової тканини та перебігом захворювання. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 81 чоловіка. хворого на АС, середній вік — 41,0±0,1 року, тривалість захворювання — 9,0±0,6 року. Діагноз АС встановлювали на основі критеріїв ASAS 2009. Активність захворювання та ступінь функціо­нальних порушень визначали за індексами BASDAI, ASDAS-CРБ та функціональним індексом BASFI. Лабораторні обстеження включали визначення С-реактивного білка (СРБ), маркерів синтезу кісткової тканини (остеокальцин, PINP) та вітаміну D. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) вимірювали за допомогою двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії. Результати. У чоловіків, хворих на АС, дефіцит вітаміну D визначався у 35 (43,2%) осіб, недостатній рівень — у 25 (30,9%), у 21 (25,9%) — у межах норми. Показано, що у весняний період частка хворих Із дефіцитом вітаміну D є найвищою (61,8%), зимові та літні періоди суттєво не відрізнялися між собою за рівнями вітаміну D. Зниження МЩКТ асоціювалося з дефіцитом 25(ОН)D, про що свідчил частка осіб із тяжким дефіцитом (61,5%) вітаміну в групі хворих на остеопороз. Також встановлено, що рівні 25(ОН)D тісно асоціювалися з вірогідним зниженням маркерів синтезу кісткової тканини (остеокальцин, PINP), високою активністю запального (СРБ, ASDAS-СРБ, BASDAI) процесу і не мали зв’язку з віком хворих, тривалістю захворювання та індексом маси тіла (ІМТ). Виснов­ки. У чоловіків, хворих на АС, з високою частотою (43,2%) наявний дефіцит вітаміну D, який більше виражений у весняний період і тісно асоціюється з низькою МЩКТ, високою дозою глюкокортикоїдів, високою активністю захворювання та вираженими функціональними порушеннями, однак не залежить від віку, тривалості захворювання та ІМТ.

УДК: 616.721-002.77:616.71-007.234:577.161.2:79-055.1

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.82.15666

Вступ

Результати багатьох досліджень свідчать, що у пацієнтів із анкілозивним спондилітом (АС) вже протягом перших 10 років захворювання спостерігається зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), що в подальшому призводить до розвитку остеопорозу та його ускладнень (van Der Weijden M.A. et al., 2012; Briot K., Roux C., 2015).

До важливих чинників, що активно впливають на стан кісткової тканини все більша увага приділяється вітаміну D, який сприяє активному транспорту іонів кальцію та неорганічного фосфору в процесі всмоктування в кишечнику, реабсорбції в ниркових канальцях і мобілізації їх із кісткової тканини (Pokhai G.G. et al., 2014). Згідно з даними літератури, при АС спостерігається зниження рівня вітаміну D в сироватці крові (Mermerci Başkan B. et al., 2010; Zhao S. et al., 2014). Також наявні повідомлення про те, що дефіцит вітаміну D тісно асоціюється зі зниженою МЩКТ у хворих на АС (Zhang P. et al., 2015). Однак співвідношення рівня вітаміну D з метаболічними маркерами синтезу та резорбції кісткової тканини на сьогодні залишається не з’ясованим. Також недостатньо вивченим є зв’язок вітаміну D з іншими факторами ризику остеопорозу у чоловіків з АС, а саме: з віком, тривалістю захворювання, терапією глюкокортикоїдами (ГК). Зв’язок вітаміну D із тяжчим перебігом захворювання є також доволі супереч­ливим. Результати деяких досліджень свідчать про те, що дефіцит вітаміну D тісно асоціюється з активністю захворювання (Durmus B. et al., 2012; Erten S. et al., 2013), водночас наявні й такі, що заперечують існуючий взаємозв’язок (Guła Z. et al., 2018; Deng S. et al., 2019). На нашу думку, більшість із цих досліджень мали невеликий обсяг вибірки хворих на АС, а також не враховували сезонні коливання вітаміну D. З огляду на вищезазначене, мета дослідження — визначити рівні вітаміну D у хворих на АС Подільського регіону України та оцінити їх зв’язок зі структурно-функціональним станом кісткової тканини та перебігом захворювання.

Матеріали та методи дослідження

З вересня 2018 р. по липень 2019 р. обстежено 81 хворого на АС (100% — чоловіки), віком 41,0±0,1 року із середньою тривалістю захворювання 9,0±0,6 року. Група контролю включала 23 особи відповідного віку та статі, без будь-якої ревматологічної патології. Дослідження схвалено Комітетом з біоетики Вінницького національного медичного університету. Усім хворим, яким діагностовано АС згідно з критеріями ASAS 2009, оцінювали вік, тривалість захворювання, прийом ГК, препаратів кальцію та вітаміну D. Активність захворювання та ступінь функціональних обмежень визначали за індексом BASDAI (<4 — низька активність; >4 — висока активність), ASDAS-CРБ (<1,3 — неактивний АС; 1,3–2,1 — помірна активність; 2,1–3,5 — висока активність; >3,5 — дуже висока активність) та функціональним індексом BASFI (>4 — виражені функціональні порушення). Зразки крові брали вранці в день оцінки для аналізу С-реактивного білка (СРБ), вітаміну D та маркерів синтезу кісткової тканини. Маркери синтезу кісткової тканини оцінювали (остеокальцин та PINP) імуноферментним методом з використанням наборів «N-MID Osteocalcin ELISA Kit» (Immunodiagnostic Systems, Великобританія) та «Human PINP (Procollagen I N-Terminal Propeptide) ELISA Kit» (Elabscience, США). Рівень вітаміну D визначали за допомогою набору «25-ОН Vitamin D Total (Vit-D Direct) Test System (Monoblind Inc., США). Статус вітаміну D в організмі характеризувався як оптимальний (30–50 нг/мл), недостатній (20–30 нг/мл) та дефіцитний (<20 нг/мл).

МЩКТ вимірювали за допомогою двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії на апараті «Hologic Discovery Wi» (S/N 87227) на рівні поперекового відділу хребта та шийки стегнової кістки.

Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали стандартними методами із застосуванням програм Microsoft Excel 10,0 та SPSS-10.0.5 for Windows. Обчислювали середню арифметичну величину (М), стандартну помилку середньої величини (m). Достовірність відмінностей визначали за параметричним t-критерієм Стьюдента, для визначення зв’язків між показниками проводили кореляційний аналіз Пірсона (r). Вірогідним вважався рівень статистичної значущості (р) <0,05. Для порівняння достовірності відмінностей між відносними величинами використовували точний метод Фішера.

Результати дослідження

Результати епідеміологічного дослідження щодо вивчення частоти дефіциту вітаміну D серед практично здорових осіб та хворих на АС Подільського регіону України свідчать, що лише у 21 (25,9%) хворого на АС рівень 25(ОН)D був у межах норми. Дефіцит вітаміну D діагностовано у 74,1% хворих, 35 (43,2%) пацієнтів мали глибокий дефіцит вітаміну D (<20 нг/мл). У контрольній групі нормальне забезпечення 25(ОН)D виявлено у 7 (30,4%) осіб, у 9 (39,2%) виявляли недостатність вітаміну D і у 7 (30,4%) обстежених — його дефіцит (табл. 1).

Таблиця 1. Рівні вітаміну D у хворих на АС та осіб контрольної групи Подільського регіону України

Група Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
Контроль

(n=23)

25,9±1,6 7

(30,4)

9

(39,2)

7

(30,4)

Хворі на АС

(n=81)

22,4±1,0 35

(43,2)

25

(30,9)

21

(25,9)

Рівень вітаміну D асоціювався з порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини визначеним за Z-критерієм (табл. 2). Так, у групі хворих з остеопорозом (Z-критерій –2,8±0,1 SD) середній рівень вітаміну D становив 18,0±1,5 нг/мл, при цьому дефіцит виявлено у 61,5% осіб, що у 2 рази вище, ніж у хворих зі збереженою МЩКТ (31,3%). У пацієнтів з остеопенічним синдромом (Z-критерій –1,4±0,0 SD) дефіцит вітаміну D виявлено у 39,1% осіб, недостатній рівень — у 34,8% і тільки у 26,1% — оптимальний рівень вітаміну D. У групі хворих зі збереженою МЩКТ (Z-критерій 0,5±0,2 SD) середній рівень вітаміну D був у 1,4 раза вищим, ніж у хворих з остеопорозом і становив 25,7±1,5 нг/мл, при цьому частка осіб з оптимальним рівнем (40,6%) також була найбільшою.

Таблиця 2. Концентрація вітаміну D залежно від зміни МЩКТ

Група Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
Хворі зі збереженою

МЩКТ

Z-критерій 0,5±0,2 SD (n=32)

25,7±1,5 10

(31,3)

9

(28,1)

13

(40,6)

Хворі з остеопенічним синдромом

Z-критерій –1,4±0,0 SD (n=23)

22,8±1,6 9

(39,1)

8

(34,8)

6

(26,1)

Хворі з остеопорозом

Z-критерій –2,8±0,1 SD (n=26)

18,0±1,5*# 16

(61,5)*

8

(30,8)

2

(7,7)*

Коефіцієнт кореляції 0,44&

*Достовірна відмінність порівняно із групою хворих зі збереженою МЩКТ; #достовірна відмінність порівняно із групою хворих з остеопенічним синдромом; &сильний кореляційний зв’язок.
Додатковим підтвердженням того, що низька МЩКТ є більш вираженою в умовах дефіциту вітаміну D є виявлений нами зв’язок маркерів синтезу кісткової тканини (остеокальцин та PINP) з вітаміном D (табл. 3). Зокрема, середні рівні остеокальцину та PINP у хворих із дефіцитом вітаміну D були на 19% нижчими, ніж у хворих з оптимальним рівнем вітаміну D. При цьому частка осіб з низьким рівнем остеокальцину була найбільшою у хворих із дефіцитом вітаміну D, а за рівнем PINP — була достовірна щодо хворих з оптимальним рівнем.

Таблиця 3. Взаємозв’язок вітаміну D з маркерами кісткового синтезу

Показник Маркери синтезу кісткової тканини, n (%)
Остеокальцин PINP
М±m Низький рівень (<8,11 нг/мл) М±m Низький рівень (<311,4 нг/мл)
Оптимальний рівень вітаміну D 30–50 нг/мл (n=21) 12,9±1,3 5

(23,8)

727,7±75,6 2

(9,5)

Низький рівень вітаміну D

20–30 нг/мл (n=25)

11,1±1,1 7

(28,0)

540,2±77,5 8

(32,0)

Дефіцит вітаміну D

<20 нг/мл (n=35)

10,4±0,8 12

(34,2)

585,1±61,0 11

(31,4)*

*Достовірна відмінність порівняно із групою хворих з оптимальним рівнем вітаміну D.
У дослідженні не виявлено зв’язку між рівнем вітаміну D та віком хворих (табл. 4). Частка осіб із дефіцитом вітаміну D у групі хворих віком 30–39 років була практично зіставною з групою хворих віком 50–59 років і становила 43,5 та 46,1% відповідно. А в осіб віком 40–49 років середній рівень вітаміну D (22,5±1,6 нг/мл) істотно не відрізнявся від такого у віковій групі 20–29 років, хоча частка з оптимальним рівнем 25(ОН)D у цій групі була найменшою.

Таблиця 4. Концентрація вітаміну D залежно від віку хворих

Вікова група, років Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
20–29

(n=10)

22,5±2,1 3

(30,0)

6

(60,0)

1

(10,0)

30–39

(n=23)

22,5±1,8 10

(43,5)

8

(34,8)

5

(21,7)

40–49

(n=35)

22,5±1,6 16

(45,7)

6

(17,2)

13

(37,1)

50–59

(n=13)

22,1±2,4 6

(46,1)

5

(38,5)

2

(15,4)

Нами оцінені також сезонні коливання вітаміну D (табл. 5). Встановлено, що саме навесні найчастіше наявний дефіцит 25(ОН)D. Зокрема, лише у 8,8% хворих на АС визначають оптимальне забезпечення вітаміном D, дефіцит виявляється у 61,8% хворих, недостатність — у 29,4%. В осінню пору частка осіб з дефіцитом та недостатністю вітаміну D становила 13,3 та 46,7% відповідно. А зимові та літні періоди суттєво не відрізнялися між собою за середньою концентрацією вітаміну, часткою осіб із дефіцитом, недостатністю та оптимальними рівнями 25(ОН)D.

Таблиця 5. Концентрація вітаміну D залежно від періоду госпіталізації хворих

Період госпіталізації Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
Осінній

(n=15)

27,0±2,2 2

(13,3)

7

(46,7)

6

(40,0)

Зимовий

(n=24)

23,1±1,8 9

(37,5)

6

(25)

9

(37,5)

Весняний

(n=34)

19,7±1,3* 21

(61,8)

10

(29,4)

3

(8,8%)

Літній

(n=8)

23,4±3,5 3

(37,5)

2

(25,0)

3

(37,5)

*Достовірна відмінність порівняно із групою хворих, госпіталізованих в осінній період.
Також нами проаналізовано вплив тривалості захворювання на забезпечення вітаміном D (табл. 6). У дослідженні не виявлено зв’язку між тривалістю захворювання та рівнем вітаміну D у хворих на АС. Так, у групі пацієнтів із тривалістю захворювання від 5 до 10 років дефіцит вітаміну D виявлено у 51,2% осіб, у групі з тривалістю захворювання до 5 років — у 38,5% хворих, а у групі з тривалістю захворювання >10 років — у 33,4% пацієнтів.

Індекс маси тіла (ІМТ) також не відігравав ролі у забезпеченні 25(ОН)D. У хворих з ІМТ<25 кг/м2 середній рівень вітаміну D був лише на 8,5% нижчим, ніж у хворих з ІМТ>25 кг/м2. Частка осіб з дефіцитом вітаміну була практично зіставною.

Водночас ГК-навантаження чинило негативний вплив на рівень вітаміну D. Зокрема, його низька концентрація асоціювалася з доволі високим рівнем ГК. Так, при сумарній дозі ГК > 21,6 г середній рівень вітаміну D виявився на 18% нижчим, ніж у групі з сумарною дозою ГК < 21,6 г. У пацієнтів з високою дозою ГК частка осіб з дефіцитом вітаміну D становила 57,7%, тоді як у групі з низькою дозою — 36,4%.

Таблиця 6. Концентрація вітаміну D залежно від тривалості захворювання, ІМТ та ГК-навантаження

Група Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
Залежно від тривалості захворювання
<5 років

(n=13)

21,8±2,1 5

(38,5)

6

(46,1)

2

(15,4)

5–10 років

(n=41)

21,4±1,4 21

(51,2)

10

(24,4)

10

(24,4)

>10 років (n=27) 24,3±1,6 9

(33,4)

9

(33,3)

9

(33,3)

Коефіцієнт кореляції 0,15
Залежно від ІМТ
ІМТ <25 кг/м2

(n=45)

21,5±1,3 21

(46,7)

15

(33,3)

9

(20,0)

ІМТ >25 кг/м2

(n=36)

23,5±1,4 14

(38,9)

10

(27,8)

12

(33,3)

Коефіцієнт кореляції 0,13
Залежно від ГК навантаження
Сумарна доза ГК<21,6 г

(n=55)

23,8±1,1 20

(36,4)

19

(34,5)

16

(29,1)

Сумарна доза ГК>21,6 г

(n=26)

19,5±1,8* 15

(57,7

6

(23,1)

5

(19,2)

Коефіцієнт кореляції –0,14

*Достовірна відмінність порівняно із групою хворих із сумарною дозою ГК<21,6 г.
Рівні 25(ОН)D асоціювалися з активністю запального процесу (табл. 7). Зокрема, в осіб із дуже високою активністю запального процесу (ASDAS >3,5 бала) середній рівень 25(ОН)D становив 20,5±1,3 нг/мл проти 24,2±1,4 нг/мл у групі хворих із ASDAS 2,1–3,5 бала. Частка осіб з дефіцитом 25(ОН)D у пацієнтів із дуже високою активністю становила 53,9%, і була вищою в 1,6 раза, ніж у групі хворих з ASDAS 2,1–3,5 бала. Дані кореляційного аналізу також підтвердили асоціативну залежність активності захворювання та концентрації вітаміну D (r=–0,3; p<0,05). Подібні закономірності виявлені і за шкалою BASDAІ. Низька функціональна здатність, визначена за індексом BASFI, також негативно впливала на концентрацію вітаміну D. Підвищення індексу BASFI більше 4 балів викликало вірогідне зменшення вмісту вітаміну D до 21,2±1,1 нг/мл проти 25,5±1,9нг/мл у хворих з індексом BASFI менше 4 балів.

Таблиця 7. Зв’язок вітаміну D з показниками активності за ASDAS та BASDAI, та з функціональним індексом BASFI

Показник Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
ASDAS 2,1—3,5 (n=42) 24,2±1,4 14

(33,3)

14

(33,4)

14

(33,3)

ASDAS >3,5 (n=39) 20,5±1,3 21

(53,9)

11

(28,2)

7

(17,9)

Коефіцієнт кореляції –0,3#
BASDAI <4

(n=24)

26,4±1,8 5

(20,8)

10

(41,7)

9

(37,5)

BASDAI >4

(n=57)

20,7±1,1* 30

(52,6)*

15

(26,3)

12

(21,1)

Коефіцієнт кореляції –0,27&
BASFI <4

(n=23)

25,5±1,9 7

(30,4)

8

(34,8)

8

(34,8)

BASFI >4

(n=58)

21,2±1,1* 28

(48,3)

17

(29,3)

13

(22,4)

Коефіцієнт кореляції –0,17

*Достовірна відмінність порівняно з хворими із найнижчими показниками активності за BASDAI та BASFI; #помірний кореляційний зв’язок; &слабкий кореляційний зв’язок.
Ще вищим виявився зв’язок рівнів 25(ОН)D з активністю, оціненою за рівнем СРБ (табл. 8). Так, у групі хворих із максимальним рівнем СРБ оптимальний рівень 25(ОН)D виявляли лише у 10% осіб, недостатність — у 40%, дефіцит — у кожного другого пацієнта. У групі хворих з оптимальним рівнем СРБ лише у кожного четвертого виявляли дефіцит вітаміну D, недостатнє забезпечення — у 10%, а оптимальний рівень — у 65% осіб. Зазначимо, що при АС зниження рівнів вітаміну D тісніше асоціювалося з підвищенням вмісту СРБ (r=–0,32), ніж, наприклад із сумарним показником активності за ASDAS.

Таблиця 8. Концентрація вітаміну D залежно від рівня СРБ

Показник Вітамін D, n (%)
М±m Дефіцит (<20 нг/мл) Недостатність (20,0–30,0 нг/мл) Оптимальний рівень (30,0–50,0 нг/мл)
СРБ <5,4

(n=20)

28,5±2,0 5

(25,0)

2

(10,0)

13

(65,0)

СРБ 5,4—13,4

(n=41)

20,8±1,2* 20

(48,8)

15

(36,6)*

6

(14,6)*

СРБ >13,4

(n=20)

19,7±1,7* 10

(50,0)

8

(40,0)*

2

(10,0)*

Коефіцієнт кореляції –0,32#

*Достовірна відмінність порівняно з хворими з рівнем СРБ <5,4; #помірний кореляційний зв’язок.
Таким чином, проведене епідеміологічне дослідження Подільської популяції хворих на АС показало, що забезпечення 25(ОН)D хворих на АС чоловіків достовірно не відрізняється від пацієнтів контрольної групи. Зокрема, лише у 21 (25,9%) обстеженого із АС рівень 25(ОН)D був у межах норми. Дефіцит вітаміну D діагностовано у 74,1% хворих, 35 (43,2%) пацієнтів мали глибокий дефіцит вітаміну D (<20 нг/мл). У контрольній групі нормальне забезпечення 25(ОН)D виявлено у 7 (30,4%) осіб, у 9 (39,2%) — недостатність вітаміну D і у 7 (30,4%) обстежених — його дефіцит. На сьогодні відомо багато досліджень, присвячених цій тематиці. Так, у дослідженні B. Durmus та співавторів (2012) дефіцит вітаміну D виявлено у 36% осіб, а недостатній його рівень — у 29% хворих на АС. За даними P. Zhang та співавторів (2015) близько 84% хворих на АС мали низькі рівні вітаміну D у сироватці крові. Доволі високу частоту дефіциту вітаміну D (88,6%) відзначали I. Hmamouchi та співавтори (2013). Однак також повідомляється, що концентрація вітаміну D суттєво не відрізнялася від такої в осіб конт­рольної групи. Зокрема, за даними E. Klingberg та співавторів (2016), недостатність вітаміну D виявлено у 50% хворих на АС, при цьому середні рівні вітаміну D не відрізнялися від контрольної групи. А в дослідженні S. Deng та співавторів (2019) частка осіб з недостатністю вітаміну D серед практично здорових (43,3%) була більшою, ніж у хворих на АС (35,1%). На нашу думку, така розбіжність результатів може бути пов’язаною з особливостями досліджуваних популяцій (вік, стать, етнічна приналежність, тривалість АС), а також із сезонними коливаннями рівнів 25(ОН)D.

Відомо, що дефіцит вітаміну D є одним із факторів ризику розвитку остеопорозу. За умов дефіциту вітаміну D зменшується всмоктування кальцію в кишечнику, що веде до вивільнення паратиреоїдного гормону, який опосередковує мобілізацію кальцію з кістки, стимулюючи резорбцію кісткової тканини та зниження МЩКТ (Laird E. et al., 2010). За нашими даними, у пацієнтів з остеопорозом дефіцит та недостатність вітаміну D виявлено у 61,5 та 30,8% відповідно, крім того, низькі рівні саме маркерів синтезу кісткової тканини частіше визначали в осіб із дефіцитом вітаміну D. Подібні результати отримано і в дослідженні S. Arends та співавторів (2011), де у хворих з остеопорозом відзначали суттєве зниження вітаміну D, крім того, виявлено взаємозв’язок між низьким рівнем 25(OH)D із маркером резорбції кісткової тканини (C-телопептид колагену I типу — сТх). А за даними P. Zhang та співавторів (2015), втрата МЩКТ асоціювалася з тяжким дефіцитом вітаміну D, при цьому маркер резорбції кісткової тканини (карбокситермінальний телопептид колагену І типу) був вірогідно вищим у групі, в якій рівень 25(OH)D становив <50 нмоль/л.

Нами з’ясовано, що все-таки у весняний період частка хворих із дефіцитом вітаміну D є досить великою, а зимові та літні періоди суттєво не розрізнялися за середніми рівнями та часткою осіб із дефіцитом та недостатністю вітаміну D. Подібні результати описані і в дослідженні L. Yazmalar та співавторів (2013), в якому не виявлено сезонного коливання 25(ОН)D. Однак, за даними дослідження E. Klingberget та співавторів (2016), яке проводилося наприкінці зими, було припущено, що зниження рівнів вітаміну D у хворих на АС, спричинене лише зменшенням зовнішнього впливу ультрафіолетового випромінювання і не пов’язане з активністю захворювання.

У дослідженні не виявлено зв’язку між віком, тривалістю захворювання та ІМТ з концентрацією вітаміну D в сироватці крові. Проте у дослідженні I. Žagar та співавторів (2019) встановлено зв’язок концентрації вітаміну D з віком хворих та низьким ІМТ (r=–0,52; r=–0,35, відповідно).

Відомо, що ГК зменшують всмоктування кальцію в кишечнику та збільшують виведення кальцію з сечею, крім того, посилюють резорбцію кісткової тканини та підвищують ризик переломів (Dhawan P., Christakos S., 2010). Лабораторні дослідження виявляють, що ГК можуть підвищувати активність 24-гідроксилази, знижуючи тим самим рівень вітаміну D (Kurahashi I. et al., 2002). Отримані нами результати дають підставу стверджувати, що дефіцит вітаміну D асоціюється зі зростанням сумарної дози ГК. Зокрема, у групі хворих з сумарною дозою ГК вище 21,6 г частка осіб з дефіцитом вітаміну D була в 1,5 раза більшою, ніж у групі хворих, де сумарна доза ГК була нижча 21,6 г.

В останні роки з’явилося все більше доказів щодо імунорегулюючої дії вітаміну D. Зокрема, 1,25-дигідроксивітамін D чинить помітний інгібуючий ефект на адаптивні імунні клітини: гальмує проліферацію Т-клітин, експресію інтерлейкіну-2 та інтерферону-γ, знижує антигенпрезентативну активність макрофагів до лімфоцитів (Mora J.R. et al., 2008; Prietl B. et al., 2013). Більше того, вітамін D пригнічує синтез прозапальних цитокінів таких як: фактор некрозу пухлини (TNF)-α), інтерлейкін (IL) -1, -6, -8, -17 та-23, які відіграють ключову роль у патогенезі АС (Zhu W. et al., 2019). Нами встановлено, що між активністю запального процесу, оціненою за рівнем СРБ, індексами ASDAS та BASDAI та концентрацією вітаміну D встановлюються вірогідні асоціативні взаємозв’язки (r=–0,32, r=–0,30, r=–0,27 відповідно). Така ж тенденція спостерігається і в дослідженні G. Cai та співавторів (2015), де між рівнем вітаміну D у сироватці крові та активністю захворювання (за CРБ) був тісний зв’язок (r=–0,56). За даними S.Z. Zhao та співавторів (2017), у більше ніж три рази була підвищена ймовірність дефіциту вітаміну D у осіб із найвищими рівнями BASDAI. Однак наявні повідомлення, в яких концентрація вітаміну D не має зв’язку з активністю захворювання (Yazmalar L. et al., 2013; Guła Z. et al., 2018; Kolahi S. et al., 2019).

Висока активність захворювання призводить до порушення функціональної здатності хворих на АС. Нами виявлені вірогідні зв’язки між низькою функціональною спроможністю за BASFI, з одного боку, та дефіцитом вітаміну D — з іншого. Подібні закономірності раніше встановлено і в дослідженні I. Hmamouchi та співавторів (2013). Проте, за даними S. Zhao та співавторів (2017), BASFI не асоціювався з дефіцитом вітаміну D, незважаючи на тісну кореляцію з BASDAI.

Таким чином, у хворих на АС чоловіків із високою частотою (43,2%) наявний дефіцит вітаміну D, який тісно асоціюється з низькою МЩКТ, високою дозою ГК, високою активністю захворювання та вираженими функціональними порушеннями, однак не залежить від віку, тривалості захворювання та ІМТ. Очевидно, що корекція цього метаболічного чинника у хворих на АС дасть можливість покращити структуру кісткової тканини та запобігти тяжким ускладненням та інвалідності.

Висновки

1. У 21 (25,9%) хворого на АС Подільського регіону рівень 25(ОН)D є оптимальним. Дефіцит вітаміну D діагностовано у 74,1% хворих, серед яких у 35 (43,2%) пацієнтів наявний глибокий дефіцит вітаміну D (<20 нг/мл). У контрольній групі нормальне забезпечення 25(ОН)D встановлено у 7 (30,4%) осіб, у 9 (39,2%) виявлено недостатність вітаміну D і у 7 (30,4%) обстежених — його дефіцит.

2. Рівень 25(ОН)D асоціюється з порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини, визначеним за Z-критерієм, та метаболічним станом кістки (рівні остеокальцину, PINP).

3. У хворих на АС відзначають сезонні коливання рівнів 25(ОН)D, а також асоціацію з високою дозою ГК, активністю захворювання та вираженими функціональними порушеннями і немає зв’язку з віком, тривалістю захворювання та ІМТ.

Список використаної літератури

  • Arends S., Spoorenberg A., Bruyn G.A. et al. (2011) The relation between bone mineral Density, bone turnover markers, and vitamin D status in ankylosing spondylitis patients with active Disease: a cross-sectional analysis. Osteoporos Int., 22(5): 1431–1439. Doi: 10.1007/s00198-010-1338-7.
  • Briot K., Roux C. (2015) Inflammation, bone loss and fracture risk in spondyloarthritis. RMD Open, 1(1): e000052. Doi: 10.1136/rmdopen-2015-000052.
  • Cai G., Wang L., Fan D. et al. (2015) Vitamin D in ankylosing spondylitis: review and meta-analysis. Clin. Chim. Acta., 438: 316–322.
  • Deng S., He Y., Nian X. et al. (2019) Relationship between Vitamin D levels and pain and Disease activity in patients with newly Diagnosed axial spondyloarthritis. Int. J. Nurs. Sci, 7(1): 54–59. Doi:10.1016/j.ijnss.2019.12.005.
  • Dhawan P., Christakos S. (2010) Novel regulation of 25-hydroxyvitamin D3 24-hydroxylase (24(OH)ase) transcription by glucocorticoids: cooperative effects of the glucocorticoid receptor, C/EBP beta, and the Vitamin D receptor in 24(OH)ase transcription. J. Cell. Biochem., 110(6): 1314–1323. Doi: 10.1002/jcb.22645. PMID: 20564225.
  • Durmus B., Altay Z., Baysal O. et al. (2012) Does vitamin D affect Disease severity in patients with ankylosing spondylitis? Chin. Med. J. (Engl.), 125(14): 2511–2515.
  • Erten S., Kucuksahin O., Sahin A. et al. (2013) Decreased plasma vitamin D levels in patients with undifferentiated spondyloarthritis and ankylosing spondylitis. Intern. Med., 52(3): 339–344. Doi:10.2169/internalmedicine.52.9047.
  • Guła Z., Kopczyńska A., Hańska K. et al. (2018) Vitamin D serum concentration is not related to the activity of spondyloarthritis — preliminary study. Reumatologia, 56(6): 388–391. Doi:10.5114/reum.2018.80717.
  • Hmamouchi I., Allali F., El Handaoui B. et al. (2013) The relation between Disease activity, vitamin D levels and bone mineral Density in men patients with ankylosing spondylitis. Rheumatol. Rep., 5(1): e3. DOI:https://doi.org/10.4081/rr.2013.e3.
  • Klingberg E., Oleröd G., Hammarsten O. et al. (2016) The vitamin D status in ankylosing spondylitis in relation to intestinal inflammation, Disease activity, and bone health: a cross-sectional study. Osteoporos Int., 27(6): 2027–2033. Doi: 10.1007/s00198-016-3489-7.
  • Kolahi S., Khabbazi A., Kazemi N. et al. (2019) Does vitamin D Deficiency contribute to higher Disease activity in patients with spondyloarthritis? Immunol. Lett., 212: 1–5.
  • Kurahashi I., Matsunuma A., Kawane T. et al. (2002) Dexamethasone enhances vitamin D-24-hydroxylase expression in osteoblastic (UMR-106) and renal (LLC-PK1) cells treated with 1alpha, 25-dihydroxyvitamin D3. Endocrin., 17(2): 109–118. Doi: 10.1385/ENDO:17:2:109. PMID: 12041912.
  • Laird E., Ward M., McSorley E. et al. (2010) Vitamin D and bone health: potential mechanisms. Nutrients, 2(7): 693–724. Doi:10.3390/nu2070693.
  • Mermerci Başkan B., Pekin Doğan Y., Sivas F. et al. (2010) The relation between osteoporosis and vitamin D levels and Disease activity in ankylosing spondylitis. Rheumatol. Int., 30(3): 375–381. Doi:10.1007/s00296-009-0975-7.
  • Mora J.R., Iwata M., von Andrian U.H. (2008) Vitamin effects on the immune system: vitamins A and D take centre stage. Nat. Rev. Immunol., 8(9): 685–698. Doi: 10.1038/nri2378.
  • Pokhai G.G., Bandagi S., Abrudescu A. (2014) Níveis De vitamina D na espondilite anquilosante: a Deficiência corresponde à atividade Da Doença? [Vitamin D levels in ankylosing spondylitis: Does Deficiency correspond to Disease activity?]. Rev. Bras. Reumatol., 54(4): 330–334. Doi:10.1016/j.rbr.2014.03.027.
  • Prietl B., Treiber G., Pieber T.R. et al. (2013) Vitamin D and immune function. Nutrients, 5(7): 2502–2521. Doi: 10.3390/nu5072502.
  • van Der Weijden M.A., Claushuis T.A., Nazari T. et al. (2012) High prevalence of low bone mineral Density in patients within 10 years of onset of ankylosing spondylitis: a systematic review. Clin. Rheumatol., 31(11): 1529–1535.
  • Yazmalar L., Ediz L., Alpayci M. et al. (2013) Seasonal Disease activity and serum vitamin D levels in rheumatoid arthritis, ankylosing spondylitis and osteoarthritis. Afr. Health Sci, 13(1): 47–55. Doi:10.4314/ahs.v13i1.7.
  • Žagar I., Delimar V., Čota S. et al. (2019) Correspondence of vitamin D status with functional scores and Disease activity among Croatian patients with ankylosing spondylitis: a preliminary study. Psychiatr Danub., 31(Suppl. 1): 105–111.
  • Zhang P., Li Q., Wei Q. et al. (2015) Serum Vitamin D and Pyridinoline Cross-Linked Carboxyterminal Telopeptide of Type I Collagen in Patients with Ankylosing Spondylitis. Biomed Res. Int., 2015: 54380. Doi:10.1155/2015/543806.
  • Zhao S., Duffield S.J., Moots R.J. et al. (2014) Systematic review of association between vitamin D levels and susceptibility and Di­sease activity of ankylosing spondylitis. Rheumatology (Oxford), 53(9): 1595–1603. Doi: 10.1093/rheumatology/keu042.
  • Zhao S.Z., Thong D., Duffield S. et al. (2017) Vitamin D Deficiency in Axial Spondyloarthritis is Associated With Higher Disease Activity. Arch. Rheumatol., 32(3): 209–215.
  • Zhu W., He X., Cheng K. et al. (2019) Ankylosing spondylitis: etiology, pathogenesis, and treatments. Bone Res., 7: 22. Doi:10.1038/s41413-019-0057-8.

Уровень витамина D у мужчин, больных анкилозирующим спондилитом, связь с течением заболевания и структурно-функциональным состоянием костной ткани

С.В. Шевчук1,2, О.М. Павлюк1, О.В. Шевчук1, Л.И. Маринич1, Л.П. Денищич1

1Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова
2Научно-исследовательский институт реабилитации лиц с инвалидностью Винницкого национального медицинского университета им. Н.И. Пирогова

Резюме. Цель — определить уровни витамина D у мужчин, больных анкилозирующим спондилитом (АС), Подольского региона Украины и оценить их связь со структурно-функциональным состоянием костной ткани и течением заболевания. Объект и методы исследования. Ообследован 81 больной АС, средний возраст — 41,0±0,1 года, длительность заболевания — 9,0±0,6 года. Диагноз АС устанавливали на основе критериев ASAS 2009. Активность заболевания и степень функциональных нарушений определяли по индексам BASDAI, ASDAS-CРБ и функциональным индексом BASFI. Лабораторные исследования включали определение С-реактивного белка (СРБ), маркеров синтеза костной ткани (остеокальцин, PINP) и витамина D. Минеральную плотность костной ткани (МПКТ) измеряли с помощью двухэнергетической рентгеновской абсорбциометрии. Результаты. У мужчин, больных АС, дефицит витамина D определяли у 35 (43,2%) человек, недостаточный уровень — у 25 (30,9%), у 21 (25,9%) — в пределах нормы. Показано, что в весенний период доля больных с дефицитом витамина D является самой большой (61,8%), а зимние и летние периоды существенно не отличались между собой по уровням витамина D. Снижение МПКТ ассоциировалось с дефицитом 25(ОН)D, что указывало на увеличение количества лиц с тяжелым дефицитом (61,5%) витамина в группе больных остеопорозом. Также установлено, что уровни 25(ОН)D тесно ассоциировались с вероятным снижением маркеров синтеза костной ткани (остеокальцин, PINP), высокой активностью воспалительного (СРБ, ASDAS-СРБ, BASDAI) процесса и не имели связи с возрастом больных, длительностью заболевания и индексом массы тела (ИМТ). Выводы. У мужчин, больных АС, с высокой частотой (43,2%) имеется дефицит витамина D, который более выражен в весенний период и тесно ассоциируется с низкой МПКТ, высокой дозой глюкокортикоидов, высокой активностью заболевания и выраженными функциональными нарушениями, однако не зависит от возраста, длительности заболевания и индекса массы тела.

Ключевые слова: анкилозирующий спондилит, остеопороз, витамин D.

Адреса для листування:
Шевчук Сергій Вікторович
21100, Вінниця, Хмельницьке шосе, 104
НДІ реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І. Пирогова,
відділ клінічної ревматології

No Comments » Додати свій
Leave a comment