ВСТУП

Гіпотезу про те, що в основі виникнення і прогресування атеросклерозу може лежати запальний процес, ніяк не можна назвати новою. Таке припущення R. Virchow висунув ще у 1856 р. [26]. R. Ross та співавтори підкреслюють значну схожість запалення та атеросклерозу [25]. В.І. Мазуров та співавтори вказують на запальний характер пошкодження судин при атеросклерозі, свідоцтвом якого є результати морфологічних досліджень та виявлення в периферичній крові маркерів запалення [9].

У ряді клінічних досліджень показано особливості імунного і цитокінового статусу у пацієнтів із гострим коронарним синдромом та інфарктом міокарда [2, 7, 14], при прогресуванні атеросклерозу судин нижніх кінцівок [5, 11], розвитку серцевої недостатності [4, 6,10]. Однак питання змін стану імунної системи при перебігу хронічної ішемічної хвороби (ІХС) зі стабільною стенокардією розкрито недостатньо. Нема остаточної відповіді й на запитання, що домінує у прогресуванні атеросклерозу — запалення чи дисліпідемія, в якому співвідношенні знаходяться ці два фактори. Показано, що тісно пов’язані з запаленням окисні зміни в атеросклеротичному вогнищі за рахунок підвищеної продукції активних метаболітів кисню моноцитами/макрофагами, накопичення продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) відіграють важливу роль у дестабілізації атеросклеротичної бляшки та прогресуванні атеросклерозу [15, 21, 23].

Мета дослідження — оцінити зміни клітинних та гуморальних показників набутого і вродженого імунітету, імунного запалення payday та ліпідного обміну впродовж 6 років спостереження у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією.

ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 41 пацієнта із ІХС та стабільною стенокардією до та через 6 років спостереження. Проведено забір крові з визначенням імунологічних та біохімічних показників.

У всіх обстежених хворих досліджено біохімічні показники та параметри імунологічної реактивності. Матеріалом для імунологічного phone spy та біохімічного дослідження була периферична кров, яку брали натще.

Визначали такі фактори імунологічної реактивності:

1) рівні експресії поверхневих клітинних антигенів (фенотипування) головних популяцій лімфоцитів (Лф) за допомогою проточної лазерної цитометрії (проточний цитометр «FACScan» фірми «Becton Dikenson», США) з використанням моноклональних антитіл («Сaltag laboratories», США). Визначали вміст у периферичній крові клітин, що мають мембранні фенотипи: CD319 (пан-Т-клітини), CD48 (Т-хелпери/індуктори), CD48 (Т-супресори/­цитотоксичні клітини), CD16 (NK-клітини), CD319 (В-клітини), CD40лімфоцитів та CD95 [13];

2) функціональну здатність Лф у реакції бласттрансформації (РБТЛ) за інтенсивністю їх проліферативної відповіді на неспецифічний мітоген фітогемаглютинін (ФГА) та характеризували сенсибілізацію Лф до антигенів тканин судинної стінки [19];

3) рівень С-реактивного протеїну (СРП) у сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу (тест-системи «Diagnostic automation, INC», США);

4) продукцію прозапальних та протизапальних цитокінів визначали payday 2 cheats шляхом дослідження спонтанного синтезу мононуклеарними клітинами (МНК) периферичної крові за допомогою методу імуноферментного аналізу. Виділені на градієнті щільності 1,078 г/см МНК у концентрації 1,0·10 кл/мл підлягали інкубації протягом 24 год при температурі 37˚ С. Після інкубації клітини центрифугували, збирали супернатант і зберігали до тестування при температурі –20˚ С. Для визначення фактора некрозу пухлини (ФНП)-α та інтерлейкіну (ІЛ)-6 використовували тест-системи «ProCon» (Санкт-Петербург, Росія); ІЛ-2, ІЛ-8 та ІЛ-10 — тест-системи «Biosourse» (США);

5) поглинальну здатність нейтрофілоцитів та моноцитів визначали за допомогою реакції фагоцитозу з частинками полістеролового латексу [20];

6) метаболічну активність нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів оцінювали за даними тесту редукції нітросинього тетразолію (НСТ-тест). За різницею між показниками спонтанного fast payday loans та індукованого пірогеналом (1,25 мкг/мл) НСТ-тестів визначали резервні можливості клітин [20];

7) концентрації імуноглобулінів класів A, M, G у сироватці крові cheapest prices for research papers досліджували з використанням методу радіальної імунодифузії [20], а також рівень загального IgE (ІФА-метод payday 2 review із використанням тест-системи «Хема» (Росія);

8) вміст аутоантитіл (ААТ) до окиснених ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у сироватці крові (тест-системи для payday loans online ІФА «Biomedica Gruppe», Австрія); рівень у сироватці крові ААТ проти антигенів тканин судинної стінки або міокарда (водно-сольових екстрактів) визначали за допомогою реакції споживання комплементу за методикою Н.І. Кондрашової [8];

9) рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) [22];

10) вміст холестерину (ХС) у складі імунних phone spy app android комплексів визначали спектрофотометричним методом з використанням набору реактивів для визначення ХС («BioSystems», Іспанія) [1];

Вміст ХС, тригліцеридів (ТГ) та ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) з використанням біохімічного аналізатора «Експрес-550» («Сіbа-Соrning», Велика Британія) за допомогою відповідних тест-наборів; склад ліпо­протеїнів — методом електрофорезу в поліакриламідному гелі на апараті для електрофорезу з аналізатором фореграм фірми «Соrmеу» (Польща).

Спектрофотометрично на апараті СФ-46 визначали в сироватці крові та атерогенних ліпопротеїнах рівні проміжних та кінцевих продуктів ПОЛ — дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду (МДА) [17, 18].

Активність ферментів антиоксидантного захисту — каталази і супероксиддисмутази оцінювали з використанням відповідно спектрофотометричного та флюориметричного методів [12, 24].

Індекс перекисної модифікації ЛПНЩ та ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) визначали прямим шляхом [16]. Інтенсивність вільнорадикального окиснення білків (ВРОБ) у сироватці крові та апопротеїнових фракціях ЛПНЩ і ЛПДНЩ оцінювали за вмістом продуктів цієї реакції -1,4-динітрофенілгідразонів [3]. Біохімічні дослідження проводили у відділі біохімії (керівник відділу — професор Л.С. Мхітарян).

Отримані дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою програми STATISTACA 8.0. Вірогідність відмінностей розраховували за допомогою непараметричного парного критерію Вілкоксона. Відмінності між групами вважали статистично значущими при ймовірності р<0,05. Дані наведені у вигляді медіани (Ме) і 0,25;0,75 перцентилі (для ненормального розподілу даних).

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Наявність у хворих факторів ризику на момент другого та першого забору крові становили: гіпертонічна хвороба — у 61% проти 71% (р=0,068), цукровий діабет — у 7% проти 5% (р=0,32), надмірна маса тіла — у 30% проти 37% (р=0,36), тютюнопаління — у 24% проти 32% (р=0,23), гіперхолестеринемія — у 64% проти 59% (р=0,77), гіпертригліцеридемія — у 32% проти 44% (р=0,14), гіподинамія — у 23% проти 29% (р=0,56). Пацієнти на момент другого та першого забору крові не відрізнялися між собою щодо наявності супутньої патології — 24% проти 20% (р=0,55), прийому блокаторів β-адренорецепторів — 68% проти 56% (р=0,36), антагоністів кальцію — 14% проти 12% (р=0,74), прийомом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту — 45% проти 34% (р=0,49), статинів — 42% проти 31% (р=0,25), антитромбоцитарних препаратів — 66% проти 51% (р=0,30). Таким чином, пацієнти на момент другого та першого забору крові не відрізнялися між собою за наявністю факторів ризику, супутньої патології та за особливостями лікування.

Порівняльна характеристика пацієнтів за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові показала, що вік становив відповідно 66 (57–73) проти 60 (49–67) років (р=0,0001), давність клінічних проявів ІХС на момент обстеження — 10 (6–16) проти 4 (1–8) років (р=0,0001), наявність III–IV функціонального класу — у 45% проти 45% хворих (р=0,92), толерантність до фізичного навантаження — 75 (50–125) проти 75 (50–100) Вт (р=0,48), подвійний добуток на порозі навантаження — 164 (136–212) ум. од. проти 181 (155–218) ум. од. (р=0,34), клінічні прояви динамічного коронарного стенозу — у 29% проти 22% хворих (р=0,37), фракція викиду лівого шлуночка — 0,50 (0,50–0,52) ум. од. проти 0,57 (0,50–0,61) ум. од. (р=0,72). Таким чином, на момент другого та першого забору крові пацієнти не відрізнялися за клінічною характеристикою.

Зіставлення показників Т-клітинного імунітету у пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові наведено в табл. 1.

*Різниця достовірна між групами (p<0,05); різниця достовірна з контролем (р<0,05).

online payday loan

Так, на момент другого та першого забору крові рівень загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3) відповідно становив 71 (66–73)% проти 69 (64–74)% (р=0,65), Т-хелперів (CD4) — 38 (33–40)% проти 42 (34–46)% (р=0,07), Т-супресорів (CD8) — 33 (30–35)% проти 25 (22–29)% (р=0,009), натуральних кілерів (CD16) — 12,6 (10,6–13,4)% проти 11,6 (8,4–15,4)% (р=0,45). Імунорегуляторний індекс Тх/Тс (ІРІ) становив відповідно 1,1 (1,0–1,3) ум. од. проти 1,6 (1,2–1,9) ум. од. (р=0,006), активність бластної трансформації Лф із неспецифічним антигеном ФГА — 49 (43–53)% проти 40 (37–49)% (р=0,007) при нормі 50–70%, а в реакції зі специфічним антигеном судинної стінки — 5,0 (3,0–8,0)% проти 5,0 (2,0–9,0)% (р=0,94). Рівень факторів стимуляції Т-клітинного імунітету на момент другого та першого забору крові був відповідно таким: ІЛ-2 у МНК крові — 28,6 (21,2–31,4) пг/мл проти 15,8 (9,4–19,3) пг/мл (р=0,017). Кількість Лф із негативною активацією апоптозу (CD95) — 29,0 (27,0–29,0)% проти 14,0 (9,0–22,0)% (р=0,021) при нормі 8,8 (7,1–16,7). Таким чином (див. табл. 1), через 6 років спостереження пацієнтів із ІХС та стабільною стенокардією відзначається зріст супресорно-кілерних Т-лімфоцитів, що призводить до зниження ІРІ, але функціональна активність Т-лімфоцитів була в межах норми.

У дослідженні гуморальної ланки імунної відповіді у пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові — встановлено, що рівень у крові холестеринвмісних імунних комплексів (ХІК) становив відповідно 20 (17–24) мг/мл проти 16 (15–19) мг/мл (р=0,12), загальний рівень IgG — 11,1 (9,6–11,8) г/л проти 11,0 (9,8–12,8) г/л (р=0,74), IgA — 2,1 (1,3–3,2) г/л проти 2,4 (1,6–2,8) г/л (р=0,24), IgE — 149 (49–310) МЕ/мл проти 55 (34–220) МЕ/мл (р=0,14), рівень специфічних антитіл до пошкодженого міокарда — 15 (10–20) ум. од. проти 10 (0–20) ум. од. (р=0,08), до пошкодженої аорти — 10 (10–20) ум. од. проти 10 (0–20) ум. од. (р=0,22), антитіл до окиснених ЛПНЩ — 317 (171–435) мЕд/мл проти 218 (125–401) мЕд/мл (р=0,88). На момент другого та першого забору крові кількість у крові В-клітин становила відповідно 8,6 (7,5–9,1)% проти 11,4 (9,1–13,6)% (р=0,004), кількість активованих В-клітин за показником CD40 була 12,8 (8,1–15,0)% проти 9,4 (7,3–10,1)% (р=0,11). Частку відхилення показників гуморальної ланки імунної відповіді від контролю у пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження показано в табл. 2.

*Різниця достовірна між групами (p<0,05); різниця достовірна з контролем (р<0,05). payday 2 cheats Ат —антитіла.

Таким чином, через 6 років спостереження пацієнтів із ІХС та стабільною стенокардією відзначається виражена тенденція до більшої активності факторів гуморальної ланки імунної відповіді.

Вивчення payday loan показників системи фагоцитів у пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові наведено в табл. 3.

*Різниця достовірна між групами (p<0,05); різниця достовірна з контролем (р<0,05).

У пацієнтів ghostwriting services definition із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів за спонтанним НСТ-тестом був відповідно 38(34–47)% проти 49(43–58)% (р=0,0001), функціональний резерв нейтрофілів (ФР Нф) — 26(20–31)% проти 17(9–24)% (р=0,0007), кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів за стимульованим НСТ-тестом (стНСТ Нф) — 56(48–68)% проти 49(44–56)% (р=0,006), метаболізм моноцитів за спонтанним НСТ-тестом (сНСТ Мц) — 11(8–14)% проти 11(7–14)% (р=0,68), функціональній резерв моноцитів (ФР Мц) — 33(27–40)% проти 31(12–59)% (р=0,78), частка фагоцитозу для моноцитів — 33(32–34)% проти 35(30–40)% (р=0,32), частка фагоцитозу для нейтрофілів — 53(51–54)% проти 48(42–54)% (р=0,20). Таким чином, за результатами спостереження пацієнтів із ІХС та стабільною стенокардією функціональна активність фагоцитів через 6 років не змінювалася. Тільки резервні можливості нейтрофілів стали в межах норми.

Визначення показників імунного запалення свідчить про деяку відмінність їх рівнів у крові у пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження (табл. 4).

*Різниця достовірна між групами (p<0,05); різниця достовірна з контролем (р<0,05).

Так, у пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові — рівень СРП відповідно дорівнював 5,2 (2,3–10,3) мг/л проти 3,5 (1,8–7,0) мг/л (р=0,004), ФНП-α у МНК — 88 (16–319) пг/мл проти 180 (78–920) пг/мл (р=0,07), ІЛ-6 у МНК — 5554 (2656–8948) проти 2314 (1332–3955) пг/мл (р=0,003), ІЛ-8 у МНК — 3778 (3291–3964) проти 2325 (1354–3345) пг/мл (р=0,0001), протизапального ІЛ-10 у МНК — 165 (49–922) пг/мл проти 188 (22–870) пг/мл (р=0,63).

Таким чином, за 6 років спостереження пацієнтів із ІХС та стабільною стенокардією відзначено зростання рівнів прозапальних СРП, ІЛ-6 та ІЛ-8 без достовірних змін протизапального ІЛ-10 у МНК крові. Можна припустити, що саме збільшення кількості ААТ до окиснених ЛПНЩ і тканин судин та міокарда є пусковим механізмом для активації МНК, які продукують прозапальні цитокіни, що беруть участь у розвитку імунозапальної реакції.

*Різниця достовірна між групами (p<0,05); різниця достовірна з контролем (р<0,05).

У пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові — виявлено деяку різницю в ліпідному спектрі крові (табл. 5). Рівень у крові загального ХС становив відповідно 6,4 (5,5–7,5) ммоль/л проти 6,1 (5,3–7,1) ммоль/л (р=0,58), ТГ — 1,4 (1,1–2,3) ммоль/л проти 2,0 (1,5–2,6) ммоль/л (р=0,007), ХС ЛПВЩ — 1,4 (1,2–1,5) ммоль/л проти 1,1 (1,0–1,3) ммоль/л (р=0,0008), ХС ЛПНЩ — 4,6 (3,8–5,7) ммоль/л проти 4,3 (3,4–5,7) ммоль/л (р=0,74), ХС ЛПДНЩ — 0,29 (0,22–0,45) ммоль/л проти 0,39 (0,28–0,52) ммоль/л (р=0,086), коефіцієнт атерогенності — 3,8 (2,9–4,8) ум. од. проти 4,3 (3,5–5,5) ум. од. (р=0,01).

*Різниця достовірна між групами (p<0,05); різниця достовірна з контролем (р<0,05).

На момент другого та першого забору крові виявлено деякі відмінності в рівні перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів та білків (табл. 6): ступінь перекисної модифікації ліпопротеїнів (СПМЛП) відповідно становив 3,0 (2,7–3,5) ум. од. проти 6,2 (3,2–7,3) ум. од. (р=0,0003), ВРОБ — 5,1 (4,5–6,0) ум. од. проти 4,3 (3,3–5,7) ум. од. (р=0,09), перекисне окиснення апоВ-білків (ПО апоВ-білків) — 0,83 (0,75–0,95) ум. од. проти 0,78 (0,54–1,19) ум. од. (р=0,88).

Значення показників ПОЛ та антиоксидантного захисту в пацієнтів із ІХС за 6 років спостереження — на момент другого та першого забору крові були такими: МДА — 10,1 (8,6–11,7) мкмоль/мл проти 9,0 (7,0–12,5) мкмоль/мл (р=0,96), дієнові кон’югати — 2,2 (1,2–2,7) ум. од. проти 2,4 (1,6–3,8) ум. од. (р=0,11), каталаза — 8,3 (6,0–10,6) мкат/мл проти 7,0 (6,0–9,0) мкат/мл (р=0,76), кількість ААТ до окиснених ЛПНЩ — 317 (171–435) мЕд/мл проти 218 (125–401) мЕд/мл (р=0,88). Таким чином, за 6 років спостереження у пацієнтів із ІХС відмічається зниження рівня ТГ, підвищення рівня ХС ЛПВЩ, зменшення СПМЛП.

ВИСНОВКИ

1. Впродовж 6 років у пацієнтів із ІХС та стабільною стенокардією відзначено зростання активності імунного запалення з підвищенням рівнів прозапальних СРП, ІЛ-6 та ІЛ-8 payday 2 masks без достовірних змін протизапального ІЛ-10 у МНК крові, що підвищує дисбаланс у співвідношенні запальних та протизапальних цитокінів.

2. За період тривалого спостереження виявлено збільшення кількості супресорно-кілерних Т-лімфоцитів крові, що призводить до зниження імунорегуляторного індексу, але функціональна активність Т-лімфоцитів залишається в межах норми.

3. Впродовж 6 років визначається виражена тенденція до зростання активності гуморальної ланки імунітету з активацією В-клітин та підвищенням синтезу антитіл до окиснених ЛПНЩ та до тканин міокарда.

4. За 6 років спостереження пацієнтів із ІХС не відзначено змін рівнів загального ХС та ХС ЛПНЩ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аразгильдеева С.А., Шаталина Л.В., Денисенко А.Д. и др. (1997) Взаимосвязь между уровнем payday loans san diego холестеринсодержащих иммунных комплексов и чувствительностью липопротеидов к перекисному окислению у больных ишемической болезнью сердца. Кардиология, 10: 17–20.
2. Архипова С.В., Зорин Н.А., Янкин В.М. и др. (2011) Цитокины при инфаркте миокарда. Иммунология, 2: 104–107.
3. Дубинина Е.Е., Бурмистров С.О., Ходов Д.А. и др. (1995) Окислительная модификация белков сыворотки крови челове­ка, метод ее определения. Вопр. мед. химии, 41: 24–26.
4. Егорова Е.Н., Калинкин М.Н., Мазур Е.С. (2012) Иммунные механизмы в патогенезе хронической сердечной недостаточности. Патолог. физиология и эксперим. терапия, 2: 56–61.
5. Запорожец Т.С., Майстровский К.В., Раповка В.Г. и др. (2011) Особенности иммунного и цитокинового статуса у пациентов с атеросклерозом сосудов нижних конечностей. Цитокины и воспаление, 3: 68–74.
6. Зыков К.А., Татенкулова С.Н., Масенко В.П. и др. (2009) Выявление особенностей аутоиммунных реакций при хронической сердечной недостаточности различной этиологии. Терапевт. арх., 4: 22–28.
7. Каретникова В.Н., Груздева О.В., Барбараш О.Л. (2012) Роль маркеров воспаления в оценке прогноза у больных инфарктом миокарда с подъёмом online essay editing services сегмента ST в сочетании с нарушениями углеводного обмена. Кардиология, 8: 20–26.
8. Кондрашова Н.И. (1974) Реакция потребления комплемента в новой постановке для выявления противотканевых антител. Лаб. дело, 9: 552 — http://spyoncell-phone.com/ 554.
9. Мазуров В.И., Вебер В.В., Столов С.В. и др. (2005) Иммунная взаимосвязь при различных вариантах ИБС. Вестн. РАМН, 7: 9–14.
10. Насонов Е.Л., Самсонов М.Ю., Беленков Ю.Н. и др. (1999) Иммунопатология застойной сердечной недостаточности: роль цитокинов. Кардиология, 3: 66–73.
11. Нохрин С.П., Сорока В.В., Андрейчук К.А. и др. (2006) Новый подход к прогнозированию исходов у больных с критической ишемией нижних конечностей. Medline.ru, 1: 55–59.
12. Определение активности каталазы в крови. Методы ис­следований в профпатологии (1988) Под ред. О.Г. Архиповой. Медицина, Москва, с. 156–157.
13. Применение проточной цитометрии для оценки функциональной активности иммунной системы человека (2001) Пособие для врачей-лаборантов. Москва, с. 53.
14. Рагино Ю.И., Куимов А.Д., Полонская Я.В. и др. (2012) phone spy Динамика изменений воспалительно-окислительных биомаркеров в крови при остром коронарном синдроме. Кардиология, 2: 18–22.
15. Рагино Ю.И., Чернявский А.М., Полонская Я.В. и др. (2007) Окислительно-антиоксидантные изменения при формировании нестабильной атеросклеротической бляшки. Бюл. эксперим. био­логии, 11: 500–503.
16. Спосіб діагностики прогресуючого атеросклерозу (2000) І.Н. Євстратова, Л.С. Мхітарян, Н.М. Орлова та ін. — Патент № 25673 А, Україна, МПК: <3 ОШ 33/48 (Україна). — Заявлено 25.06.1998; опубліковано 15.12.2000. Бюл. № 7–11.
17. Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г. (1977) Метод определения малоново­го диальдегида с помощью тиобарбитуровой кислоты. Совре­менные методы в биохимии. Под ред. В.Н. Ореховича. Медицина, Москва, с. 66.
18. Стальная И.Д. (1977) Метод определения диеновой конъюгации не­насыщенных высших жирных кислот. Современные методы в биохимии. Под ред. В.Н. Ореховича. Медицина, Москва, с. 64–65.
19. Стефани Д.Ф. (1996) Клиническая иммунология и иммунопатология детского возраста. Медицина, Москва, с. 372.
20. Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах лечения (1988) Метод. рекомендации. Киевский НИИ фтизиатрии и пульмонологии. Киев, с. 18.
21. De Rosa S., Cirillo P., Paglia A. et al. (2010) Reactive oxygen species and antioxidants in pathophysiology of cardiovascular disease: does the actual knowledge justify a clinical approach? Curr. Vasc. Pharmacol., 8: 259–275.
22. Digeon M., Cazer M., Riza J. (1977) Detection of immune complexes in human sera by simplified assays with polyethyleneglycol. Immunol. Methods, 226: 497–509.
23. Holschermann H., Tillmanns H., Bode C. (2006) Patho­physiology of acute coronary sindrome. Yamostaseology, 26: 99–103.
24. Misra H., Fridovich I. (1972) Metod of determination superoxiddismutase activity in human erythrocytes. J. Biol. Chem., 244: 6049–6055.
25. Ross R. (1993) The pathogenesis of atherosclerosis: a perspective for the 1990s. Nature, 362: 801–809.
26. Virchow R. (1856) Phlogose und Thrombose in Gefassystem. In: Virchow R., ed. Gesammelte Abhandlungen zur Wissenschaftlichen Medizin. Meidinger Sohn und Co, Berlin.

Адреса для листування:
Ломаковський Олександр Миколайович
03680, Київ, вул. Народного ополчення, 5
ДУ «ННЦ «Інститут кардіології
ім. М.Д. Стражеска НАМН України»

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *